Ворог намагається продовжувати атаки від Куп'янська до Кремінної, змінюючи точки докладання зусиль. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті

Сьогодні, 28 серпня, у Міністерстві оборони нарешті повідомили про звільнення населеного пункту Роботине на Запорізькому фронті. І додали, що наші війська зараз рухаються у напрямку Новопрокопівки та Очеретуватого.

Також зараз йдеться про те, що на окремих ділянках ЗСУ подолали передову лінію оборони й вийшли до другої, або ж основної лінії оборони, відомої як "лінія Суровікіна" з бетонними пірамідками. Ця лінія починається за Новопрокопівкою, вигинається і йде перед Вербовим.

Голова обʼєднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі ще два дні тому сказав, що пройдена перша складна лінія і Сили оборони ще мають велику бойову міць, хоча швидкість атак була повільнішою, ніж він розраховував. Генерал також визнає, що війна на папері відрізняється від війни у реальності. І це правда.

Можна припустити, що ЗСУ будуть продовжувати наступальні дії у бік населеного пункту Токмак. Це логістичний хаб, який використовує ворог для забезпечення свого окупаційного угруповання на півдні. Від Роботиного до Токмака близько 19 км. Хоча можлива активізація й на інших напрямках південного фронту для розхитування сил ворога. Відзначу, що у публічному просторі вже лунали оцінки з посиланням на американський Інститут вивчення війни, що після прориву оборони біля Роботиного, рух вперед для ЗСУ стане простішим. Але навряд для таких висновків є підстави, з урахуванням того, що наші війська мають пройти лінію надскладних укріплень рашистів. Тобто так звану лінію Суровікіна.

Нагадаю, що захищають не окопи, не пірамідки. Все буде залежати від того, скільки сил ворог кине на утримання цієї лінії, і, як довго вони зможуть оборонятися, утримуватися під вогнем нашої артилерії. Ці чинники поки прорахувати важко. Зараз ситуація на всіх ділянках фронту, на півночі, сході й півдні, є взаємоповʼязаною. Активність на одному напрямку має на меті  скувати значні сили тут і зараз або домогтися перекидання резервів противника, щоб послабити інші напрямки. Вже були повідомлення, що ворог у пожежному порядку перекидає на південь, для оборони лінії фронту під Роботиним частини 76-ї десантно-штурмової дивізії з-під Кремінної. А це свідчить про суттєву напругу окупантів на півдні.

Однак ворог все одно намагається продовжувати атаки від Купʼянська до Кремінної, змінюючи точки докладання зусиль.

Зараз кожна ділянка фронту залишається вкрай напруженою. Йде тонка гра, хто почне першим використовувати й вичерпувати резерви, хто зробить помилку при врахуванні багатьох взаємоповʼязаних факторів.

Юрій Федоренко, командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів "АХІЛЛЕС" 92-ої Окремої штурмової бригади імені Кошового Отамана Івана Сірка, розказав, що на Купʼянському напрямку противник продовжує промацувати лінію фронту й періодично вчиняє штурмові дії.

Командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів додав, що Сили оборони України, усі бригади, які перебувають у цьому відтинку, працюють як єдиний злагоджений механізм. Буває, що розвідку здійснює одна бригада, артилерією підтримує інша, а третя бригада уражає ворога ударно-безпілотними засобами. На поточний момент у противника нема перспектив перехопити ініціативу та мати тактичні здобутки.

На Бахмутському напрямку продовжуються активні бойові дії. На деяких відтинках загарбник намагається вчиняти зворотні ударно-штурмові дії, але без успіху.

Переважно такі дії противника закінчуються втратами для ворога, як особового складу, так і техніки, яка їх періодично прикриває під час вчинення ударно-штурмових дій.

Федоренко зауважив, що на інших ділянках фронту Сили оборони продовжують ударно-штурмові дії й закріплюються, наскільки є це можливим на нововизначених позиціях. На Бахмутському напрямку спостерігається надзвичайно висока концентрація ворожих артилерійських засобів. Противник накопичив величезну кількість гармат. Поки у росіян боєприпасів вистачає, але щоденно є ураження російських гармат, броньованої техніки, що підвозить особовий склад, артилерійські засоби та інше. Тому ініціатива повною мірою перебуває на боці Сил оборони. Але це титанічна робота, яка стає можливою за повної підтримки української нації.

Військовослужбовець розказав, що противник зараз не застосовує так зухвало свою броньовану техніку як раніше. Тому що все, що попадає в оперативний простір або у сіру зону близько до позицій ЗСУ, відповідно, відразу спалюється шляхом ударних БПЛА  або протитанковими засобами. І це потужна злагоджена робота. Щодо застосування артилерійських засобів, танків із закритих позицій, то ворог намагається відпрацьовувати, але отримує потужну відповідь. Робота продовжується.

Перспектива для іноземних оборонних компаній в Україні

Українська армія має достатньо нагальних потреб. Нам потрібні й боєприпаси, і артилерія, і засоби РЕБ, і бронетехніка. І ці зразки треба не лише закуповувати за кордоном, але й виготовляти всередині країни на наших оборонних підприємствах. Вчора, 27 серпня, президент України Володимир Зеленський анонсував проведення у жовтні цього року в Україні форуму Military Tech, який мають відвідати представники закордонних компаній. І не виключено, що під час цього форуму може бути підписана низка контрактів та напрацьовані напрямки взаємодій з закордонними підприємствами.

Павло Верхняцький, директор та керуючий партнер СOSA, член Міжнародної робочої групи з питань російських санкцій, співкоординатор Робочої групи з питань безпеки та аерокосмічної галузі Американсько-української ділової ради (USUBC), зазначив, що зараз перед Україною досить багато викликів. Проте оборонні компанії це ті бізнеси, які звикли працювати в умовах невизначеності. Однак гіганти індустрії зазвичай орієнтуються на свого основного замовника. У першу чергу іноземні компанії турбує невизначеність, тобто що їх очікує в Україні з позиції потенційного держоборонзамовлення. Друге – трансфер технологій. Навряд чи варто очікувати якихось проєктів на надсучасні системи чи озброєння. Скоріше будуть більш традиційні та потрібні проєкти для України, принаймні поки буде налагоджуватися ще законодавчий та операційний процеси. Третє – складова людського капіталу, тобто робочої сили. На сьогодні не зрозуміло чи буде у нас достатньо кваліфікованої робочої сили для виробництва нових компонентів чи техніки під ключ.

Директор та керуючий партнер СOSA зауважив, що іноземні компанії до кінця не розуміють наше деталізоване та стратегічне бачення майбутньої співпраці. Відповідно, це треба краще та детальніше доносити, окрім завірення у тому, що ми будемо їх очікувати. Конкуренція за іноземного виробника досить висока.

Верхняцький додав, що стратегія гравця полягає, щоб зайняти першим місце на ринку. Тому що той, хто перший зайде на ринок, на нього і буде подальша орієнтація у питаннях оборонзамовлення. Іноземні компанії прораховують, що можливо і не потрібно продати, наприклад, 2000 БМП одній країні, а достатньо локалізувати це виробництво на певну кількість, якою можна буде доукомплектувати ЗСУ і потенційно щось виробляти за ліцензією для третіх країн. Це теж хороша стратегія.