Послідовність Німеччини у зміцненні ППО України та відчуття дежавю після заяви керівника Rheinmetall. Колонка Сергія Згурця

Військова допомога від Німеччини

Протягом найближчих тижнів та місяців Німеччина поставить Україні систему ППО Patriot, комплекс IRIS-T, зенітні установки Gepard, ракети та боєприпаси. Про це повідомив канцлер Німеччини Олаф Шольц на конференції з відновлення України в Берліні. Тут насамперед важливо те, що Україна й Німеччина послідовні щодо зміцнення нашої протиповітряної оборони, бо це вже буде третій комплекс Patriot, який Німеччина передає Україні. У складі командного пункту - РЛС і вісім пускових установок.

Нині у Німеччині триває підготовка наших військових з опанування цього комплексу, який здатний збивати і гіперзвукові "кинджали", і крилаті ракети, і літаки. Нарешті зараз немає заборони на використання Patriot для збиття цілей у російському повітряному просторі. Системи Patriot головно охороняють столицю, хоча іноді використовуються для неочікуваних для ворога дій. Наші розрахунки вже відзначилися тим, що з цього комплексу були збиті літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 і низка російських літаків, які перебували у 2023 році в один день у повітряному просторі Брянської області, де були збиті саме з Patriot.

Президент України на цій конференції у Берліні знову наголосив, що Україна додатково потребує ще 7 батарей Patriot, включно з тим, що пообіцяв Олаф Шольц. На тлі важливих заяв канцлера про протиповітряну оборону варто згадати й про нові оголошення від провідного німецького концерну з виробництва озброєння.

Концерн Rheinmetall 10 червня оголосив, що в Україні буде розгорнуто підприємство з ремонту, а в перспективі й виготовлення техніки німецького виробництва. Тут є певне дежавю, тому що ще минулого року керівник цього підприємства Армін Паппергер говорив про те, що впродовж трьох місяців вони збудують на західній Україні підземний завод, який буде виготовляти танки й БМП. Але бачимо, що цей процес є не таким швидким, як попередньо оголошувалося.

Розуміємо, що в першу чергу будуть ремонтуватися в Україні БМП Marder, зенітні установки Gepard, певним чином танки Leopard, які постачалися в Україну. Процес має піти в локалізацію і виготовлення певних зразків бронетехніки. Насамперед Rheinmetall пропонує Україні БТР Fuchs, які є достатньо гарними машинами.

А далі ще є плани про два заводи. Один завод буде виготовляти засоби ППО, а другий - боєприпаси калібру 155 мм. Це вкрай важливий напрямок, але поки що ми не знаємо дати, коли почнеться будівництво цього заводу з виготовлення боєприпасів. Однак знаємо, що є три напрямки - бронетехніка, артбоєприпаси та засоби ППО. Важливо, щоб ці плани з Німеччиною активізувалися якомога швидше, тому що ця зброя вкрай потрібна на полі бою.

Про ситуацію на лінії фронту

Наразі більш детально поглянемо на Курахівський напрямок. Тут бої тривають у Красногорівці, поблизу Георгіївки, Парасковіївки та Костянтинівки. На цьому східному фронті ворог зараз штурмує південь Красногорівки.

Андрій Шишук з позивним "Сєвєр", військовослужбовець ЗСУ, розповів, що Красногорівка - це стратегічна висота, а ворог ще з 2014 року застосовує тактику захоплення висот. Так був взятий Бахмут, в Авдіївці росіяни дуже хотіли захопити терикон. Тобто ця тактика, мабуть, ще дорадянська, але у певних випадках дає дуже непогану перевагу. Відповідно, треба більше звертати на це увагу. По-перше, потрібно укріпляти ці висоти. По-друге, якщо штурмувати, то не низини, а насамперед висоти.



Оборонець додав, що противник, як і раніше, при штурмі застосовує тактику колон. Тобто попереду йде танк, а позаду, майже на мінімальній дистанції йде БМП або МТ-ЛБ. Іноді може бути два танки, а БМП та МТ-ЛБ завозять піхоту. Цей танк прикриває їх РЕБом та хаотичним вогнем. Іноді РЕБ дієвий, а іноді ні. Крім того, дуже багато залежить від FPV-дронів, яким росіяни постійно шукають протидію, іноді знаходять. Тому не треба забувати про ефективні засоби, такі, як ПТРК, Javelin, бо відчувається брак цих засобів. Дуже важливо, щоб були підготовлені розрахунки, передня й друга оборонні лінії були насичені такими засобами. "Стугна" мала б стояти кожні 2-3 км, не далі ніж 2 км від переднього краю, що дуже завадило б ворожим штурмам.

Військовослужбовець ЗСУ зауважив щодо тактики загарбників на Красногорівському напрямку, що вони намагалися атакувати з південнішого кар'єру, звідти спочатку йшли всі ворожі колони. А зараз противник робить спроби заїжджати бронетехнікою зі сторони Старомихайлівки. Крім того, ворог б’є по наших комунікаціях, тобто це  електрика, водопостачання, теле- та радіокомунікації. Раніше росіяни обвалили телевежу у Харкові, відповідно, треба було це також робити й у Білгороді, бо, якщо у війні не робити симетричні та відповідні кроки, то ворог завжди буде тиснути ще більше. Якщо на якійсь ділянці на кулемет не відповідає хоча б кулемет, то противник буде постійно збільшувати напругу, аби потім здійснити прорив. Тобто на всі бойові заходи окупаційних військ треба мати відповідну дію всупереч.

Шишук підкреслив, що у Донецьку досі стоїть телевежа, яка на другому місці по висоті в Україні, здається, 360 м. Це одна з трьох телевеж у Донецьку, яка вціліла, її можна побачити в ясний день навіть без бінокля. Ця телевежа насправді дуже хиткої конструкції, тримається тільки на тросах. Відповідно, на відстань понад 100 км ворог мовить своїми радіо та телебаченням у наш тил. І звідси ми маємо і ухилянтів, і якихось шпигунів чи коригувальників, яких затримує СБУ. В інформаційному полі на цих ділянках ми війну вже програємо. Однак противник не тільки мовить, а й своїми пропагандистськими радіостанціями глушить наші українські. Дуже хотілося б, щоб на це звернули увагу.

Боєць зазначив, що дистанційне мінування може відбуватися штучними засобами й недалеко, на відміну від противника, який може це робити "ураганами" та "торнадо". Хоча дистанційне мінування могло б зупиняти ворожі штурми. Якби були засоби для такого мінування, то колон окупантів доїжджало вдвічі менше. А покладати все на FPV-дрони, теж не можна. Крім того, постійно на крилах висять ворожі безпілотники. Знову ж таки, якщо нам складно вражати "орлани" чи "зали", то маємо вже на третій рік повномасштабної війни навчитися такі виготовляти. Адже наші засоби крилатої розвідки діють на меншій висоті, більш вразливі, їх мало, бо вони дорожчі. Хотілося, щоб звернули увагу на це теж.

Хочу подякувати пану Андрію за чіткі акценти. Думаю, що наша оборонна промисловість почує щодо засобів дистанційного мінування, збільшення кількості ПТРК та про розвиток тих безпілотних комплексів, які спроможні скласти конкуренцію "орланам" та "залам".