Ситуація на фронтах, новий пакет військової допомоги Україні та навчання НАТО. Колонка Сергія Згурця

Північний Схід і Луганщина

Фактично тут точаться інтенсивні бої та артилерійські обстріли майже по всій лінії фронту від Дворічної Харківської області, потім - по лінії Сватове-Кремінна до Лисичанська Луганської області.

Зараз головна інтрига, як на мене, на ділянці між Сватовим та Кремінною, перед цими населеними пунктами по висотах пролягає траса R66, про яку всі згадують, а над Сватовим власне ціле транспортне перехрестя. Цей рубіж для ворога вкрай важливий, тому що впливає на залізничні артерії до і від Старобільська для забезпечення угруповань у Луганську.

Там рельєф складний: і річка, і висоти, і погана погода зараз із дощами, яка гальмує застосування колісної техніки, плюс активне мінування ворогом цієї території і навіть використання систем термобаричного вогню ТОС-1. Тобто ворог намагається втриматися.

Але таке враження, що наші війська, попри всі зусилля ворога, зайняли кілька пагорбів на Південний Схід від Сватового, з яких вони можуть атакувати інші висоти, де розташовані російські лінії оборони.

Також є дані про бойові дії в районі Червонопопівки, за Голикове, що над Кремінною. Якщо ця інформація достовірна, то це означає, що наші війська вже перетнули дорогу R66 і вийшли до річки Красна.

Росіяни намагалися контратакувати на Захід від Сватового в напрямку Райгородка, українські війська зупинили цю атаку і потім знову підійшли до цього перехрестя поблизу Сватового. Тож ситуація там дуже динамічна, і зрозуміло, чому зараз Генштаб не поспішає з будь-якими повідомленнями.

Донеччина і Бахмут

Власне ця зона, так само як Авдіївка та Мар’янка, на Донеччині є чи не єдиними зонами, де ворог намагається атакувати. Ворог хоче захопити Бахмут уже десь пів року і без успіху. Після того, як окупантів вибили з Харківщини, Лимана та Ізюма, військовий сенс атак на Бахмут начебто зник, проте останні два місяці ворог, навпаки, активізував свої дії оцією армією Пригожина і намагається все ж таки закріпитися і вийти на південні та південно-східні околиці Бахмута. Проте це йому не вдається.

До речі, фактично те, що ворог захоплював місяцями, було повернуто в підсумку дводенного наступу наших військ. Причому позиції "вагнерівців" були відбиті, й уже називають різні цифри - мова про те, що впродовж пів року ворог на цій ділянці втратив десь 5 тис. вбитих і втричі більше поранених.

Є перекидання наших сил на цю ділянку фронту, аби посилити наші позиції. Є певний баланс в артилерії. Хоча, як ми бачили, бійці, які перебувають на цій ділянці, кажуть, що треба більше артилерії і протитанкових засобів. Проте в цілому динаміка є цілком позитивною і зрозумілою.

Херсонщина, Правобережжя Дніпра

Генштаб утримується від будь-яких повідомлень, але загалом динаміка також зрозуміла. Є дані про знищення російських цілей. І тут так само погода впливає на процес, ідуть дощі. Однак, до речі, вони не впливають на роботу тих же HIMARS, тому доля російського угруповання на Правобережжі зрозуміла, питання лише в часі.

Проте вчора заступник начальника головного управління Генштабу Олексій Громов сказав, що найбільш ймовірно, що під час відступу противник, окрім масової евакуації, так само може вдатися до серії терактів з підривом жилих масивів і перетворення тимчасово окупованих територій на випалену землю з завданням критичних збитків інфраструктурі для повернення Україною територій. Також він не виключив підриви на ЗАЕС, пов’язані з заявами РФ про "брудну бомбу". Тож ворог підступний, він усе ще має силу, тому наші успіхи на фронті нам легко не даються, хоча перемога звісно буде за нами.

Стійкість України примушує і НАТО братися до зброї

Саме зараз низка країн НАТО завершила декілька військових навчань, зокрема й поблизу кордонів України (Iron Wolf – у Литві, Puma – у Польщі та Румунії).

Навчання у Румунії – за 6 км від нашого кордону. США вже оперативно розмістили у Румунії одну бригаду 101-ї десантної дивізії, чисельністю майже 5 тис. осіб. І це одне з найбільш боєготових та елітних з’єднань США.

Зазначається, що підрозділи НАТО хочуть опанувати певні нюанси боїв української армії з РФ. Підрозділ 101-ї десантної дивізії США перебуває на території Румунії з метою захисту території НАТО, але в разі ескалації бойових дій або нападу на НАТО вони повністю готові воювати й на території України.

Я запитав головного редактора Defense Express Олега Каткова про виділення нового пакета військової допомоги українським військовим від США

Олег Катков зазначив, що це насправді невеликий пакет, ми звикли до цифр $1 млрд, понад мільярд. А наразі мова йде про $275 млн. Сюди увійшли боєприпаси до HIMARS, 500 високоточних керованих снарядів (скоріш за все, мова про Excalibur), а також автомобілі Humvee, снаряди RAAM для дистанційних мінувань і зразки стрілецького озброєння. Тобто $275 млн – це далеко не рекордний пакет, але треба згадати про те, що лише за жовтень США передали Україні вже три оборонні пакети, загальна вартість становить понад $1,6 млрд. Коли ми говоримо про такі речі, потрібно пам'ятати, що у 2021 році на все озброєння ЗСУ отримали близько $1 млрд. А тут за місяць – у півтора раза більше.

Чи є у США запас зенітно-ракетних комплексів Avenger для передачі Україні

На погляд пана Олега, Avenger – один із дуже корисних ЗРК для України. Треба розуміти, що він може збивати цілі на дальність 5-6 км, водночас це автоматизований комплекс, який для виявлення цілей використовує власну тепловізійну станцію, і для знищення таких цілей, як, наприклад, Shahed 136 та навіть крилатих ракет, його можливостей достатньо.

Пан Катков зазначив щодо кількості цих ЗРК, що мова про сотні одиниць, які є на озброєнні армії США та корпусу морської піхоти, тобто вважати їх дефіцитними доволі складно. Водночас про них говорять уже досить довго, ще з весни, вони вкрай необхідні для ЗСУ. Поки ми їх не побачили, залишається лише сподіватися, що Avenger дадуть. Можливо, їх не включають у допомогу тому, що ракет Stinger виявилося не так багато, як хотілося. Тому що, наприклад, зараз Пентагон уже замовив новий випуск цих ракет. І насправді це виявилося не так і просто, адже та технологічна база й елементи, з яких ці ракети збирали, вже не виробляються з 1980-х рр. І зараз йдеться лише  про те, що протягом 1-2 років буде налагоджений випуск оновленого Stinger.

Чи нададуть США кластерні боєприпаси для України

Пан Олег нагадав, що кластерні боєприпаси більш відомі під назвою касетних. У США є дійсно певне упередження, пов’язане з тим, що з 2008 року США почали відмовлятися від касетних боєприпасів, бо ті зразки, які вони використовують, давали приблизно 3% нерозірваних боєприпасів. США їх не передають, але в умовах нинішньої ситуації нам дійсно важливо їх отримати, бо зараз світ стикається з тим, що артилерійських боєприпасів не так уже й багато, на перше місце виходить і економія.

На погляд пана Каткова, США мають переглянути свою концепцію допомоги Україні і, можливо, постачати не високоточні, але доволі обмежену кількість боєприпасів. Наприклад, останній пакет включає всього лише 500 Excalibur, тобто це не найбільша кількість. Водночас ще за часів "холодної війни" якраз касетні артилерійські боєприпаси мали нівелювати ворога у кількості. І, грубо кажучи, один касетний снаряд робить ту саму роботу, для якої потрібно декілька десятків звичайних установок осколково-фугасних снарядів. І досі насправді в армії США використання касетних боєприпасів дозволено, але за екстрених умов. В України, на думку пана Олега, якраз такі екстрені умови зараз й існують.

Кооперація України з іншими країнами для створення нових систем озброєння

Пан Катков зазначив, що Україна потребує розробки озброєння, що випливає з ситуації, яка складається на полі бою. Ми стали полігоном, першою країною, яка за останні 80 років, на якій триває повномасштабна війна з використанням усіх видів озброєння, деякі навіть концепції того озброєння, яке було розроблене за часів "холодної війни", після розпаду Радянського союзу. Воно працює не так, як хотілося б, тому дійсно необхідно проводити розробку тих засобів, які вже довели концептуально свою ефективність.

Пан Олег має на увазі, наприклад, дрони-камікадзе та перехід від концепції доволі коштовної зброї, але якої мало, на концепцію менш вартісної, але більш масової. Тим паче зараз у світі спостерігається дефіцит озброєння, країни зараз вишиковуються просто у величезні черги. До прикладу Болгарія замовляє додаткові 8 винищувачів F-16 і строк їх отримання – 2027 рік. Польща зараз вкидає у свою оборону коштів на суму $25–30 млрд, скуповуючи все, що є, і окрему увагу приділяючи корейській техніці, яка до цього не була представлена взагалі у Європі й не вважалася якимось бестселером на світовому ринку. Просто їй потрібне озброєння вже зараз, у короткій перспективі.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb