В Росії починаються ігрища "патріотів" від Шойгу. Колонка Сергія Згурця

ПВК Шойгу

В Росії починаються ігрища "патріотів", тому що ПВК Патріот контролюється Міністерством оборони РФ. До неї входять представники спецназу, головного розвідувального управління і сили спецоперації. Зараз ці підрозділи помічені у зоні Вугледара, де бездарно полягла 155-та бригада морської піхоти армії РФ, і у цих "патріотів" від Шойгу буде така ж доля.

Leopard для України

Парламент Фінляндії ініціював обговорення передачі танків Leopard до України. Парламентарі у своєму спільному зверненні зазначили, що постачання основних бойових танків західного виробництва є вкрай важливими для обороноздатності України та відсічі російській агресії. До цієї ініціативи парламент Фінляндії закликає долучитися вісім країн: Німеччину, Нідерланди, Швецію, Данію, Іспанію, Норвегію, Польщу та Канаду. Загалом ці країни мають 1100 танків Leopard, які перебувають у бойових порядках, а ще понад 200 в офіційних складських запасах. Чекаємо на продовження цієї танкової історії, яка вже затягнулася.

Нагадаю, що головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний стверджував, що нам потрібно 300 танків, 700 БМП та 500 гармат. І це лише для операції зі звільнення окупованих ворогом територій на Півдні нашої країни.

Ситуація на фронтах

Луганський напрямок

Сергій Грабський, військовий експерт, учасник миротворчих місій, полковник запасу вважає, що Росія приділяє пріоритетне значення захисту Сватового та Кремінної, а не операціям у східній частині України, тому перекидає для захисту і військових, і артилерію.

Якщо ми говоримо про ділянку фронту від Сватового до Кремінної, то треба усвідомити, що для нас пріоритетом номер один є перерізання і ліквідація постачання ворожого забезпечення по трасі Р-66, що зв‘язує Троїцьке через Сватове й далі на Кремінну, Рубіжне, Сєверодонецьк і Лисичанськ. При перерізанні цієї траси ми створюємо серйозні передумови для того, щоб противник не зміг забезпечувати угруповання, яке оперує у Сєверодонецьку та Лисичанську. Цей прорив ЗСУ створює загрозу оточення Сватового, яке є ключем для Старобільська.

Проривом у напрямку на Старобільськ ми створюємо подвійний тиск на Сєверодонецьк та примушуємо противника відступати від Сєверодонецька та Лисичанська. Таким чином, ворог чітко усвідомлює, що Кремінна є важливим центром та відчайдушно намагається передислокувати великі ресурси на напрямку Старобільськ - Сватове, щоб укріпитися та створити загрозу ЗСУ. Наша задача, блокуючи Сватове, продовжувати тиск на Кремінну, щоб розвалити південний фланг фронту. Таким чином, ми створюємо передумови для визволення всієї північної Луганщини. І це буде ще одною поразкою росіян.

Запорізький напрямок

На думку полковника запасу, противнику навряд чи вдасться створити перевагу, відповідно до якої він зможе проводити активні наступальні дії протягом наступних трьох місяців. У район Василівки на Запорізькому напрямку ворог потихеньку передислоковує сили та засоби, і логістична складова цього напрямку виглядає значно складніше. Тут росіяни потребують більше часу, щоб зосередити свої сили. Противник дуже обмежений у своїх діях, а у зоні наших ударів перебуває вся залізниця, яка веде з Росії через Волноваху на Токмак і далі на Мелітополь. Ворог може використовувати тільки комунікації, що ведуть з Джанкоя на Мелітополь. Окупанти обмежені в автомобільних шляхах, які ведуть через Арабатську Стрілку у район Генічеська.

Також ворог обмежений у своїх можливостях передислокації військ від Маріуполя вздовж моря по автомобільній дорозі у район Токмака та Мелітополя. Там для нас ситуація створюється більш позитивно. Ми постійно тримаємо під вогневим впливом Північно-Таврійський напрямок, а саме лівобережну Херсонщину, значно послаблюючи противника, та не даємо зосередити достатньо сил та засобів. Тут ми ведемо у цих перегонах та маємо більші перспективи щодо здійснення проривів.

Бахмут

Грабський зауважив, що на Бахмутському напрямку складна ситуація, сюди ще можна додати Вугледар, Мар’їнку, Авдіївку. Для того, щоб втримати противника на тих позиціях, які він зараз займає і не допустити прориву далі на Слов’янськ, Костянтинівку, Дружківку, ми змушені передислоковувати додаткові сили та засоби.

Наші хлопці там воюють вже на межі своїх можливостей, людський організм може не витримати таке навантаження й інтенсивності бойових дій. Ми змушені на цьому напрямку здійснювати ротації та підводити свіжі резерви, щоб втримати ситуацію.