На Херсонщині ворог створює інтригу, а на Донеччині потребує нової лінії забезпечення. Колонка Сергія Згруця

Ситуація на Херсонщині

Поки ворог на Херсонщині та біля Херсона створює певну інтригу. З одного боку, він утримує все правобережжя довжиною 140 км і шириною 40 км. Ця ділянка займає значну частину правого берега, де наші війська до певного періоду здійснювали наступ по трьох напрямках: на Берислав, потім намагання рухатися від Снігурівки на Берислав та наступ від Миколаєва на Херсон. Але ці дії зараз припинені й ми здійснюємо удари далекобійними засобами та артилерією для того, аби примусити ворога полишити цю ділянку. Ворог своєю чергою здійснює заходи, які пов‘язані з одного боку з передислокацією військ, тобто фактично він частину військ відводить, а частина мобілізованих — заходить. Але поблизу Херсона і далі утримується потужна оборона. Противник намагається підготувати ці позиції для того, аби Херсон утримувати. Адже ці демонстраційні заходи, пов‘язані з переміщенням, не мають жодного відношення до реальних планів. Ворог буде утримувати Херсон, а нам доведеться примусити його залишити, виходячи з наших подальших наступальних дій або дій з використанням артилерії.

Однак, противник намагається створити лінію оборони й по лівому берегу.



Ми бачимо три лінії різного кольору — там ворог копає нові редути для того, аби утримувати свої війська. Разом з тим, ми можемо здійснювати удари на всю глибину ворожої території у глибокий тил, майже до крайніх рубежів Херсонщини за допомогою далекобійних HIMARS. Коли ми говоримо про нашу ствольну артилерію, яка нам вкрай потрібна, то ми поки що цього не можемо робити, тому що найбільш широка ділянка є близько 40 км. Наші ж гармати можуть бити на 40 км, використовуючи лише далекобійні снаряди. Питання артилерії надзвичайно важливе: якщо ми виб‘ємо ворога з правобережжя, то він буде погрожувати Херсону тією частиною артилерії, яку перекинув на лівий берег. Це ризикована перспектива, тому що вибивши ворога з Херсона, ми опиняємось перед необхідністю знищити ці позиції, які ворог розтягує по лівому берегу.

Якщо ми будемо робити прогноз відносно Нової Каховки та Каховської ГЕС, то на останньому етапі, коли ми будемо цю ділянку звужувати, противник буде захищати Херсон до останнього, а також ділянку навколо Нової Каховки, аби забезпечити відхід тих сил, які залишаться на правому березі. Підрив дамби у Новій Каховці ворогу невигідний тому, що відбудеться залиття цієї ділянки, де зараз розміщуються нові російські сили, тому у цьому сенсу немає. Ворог підірве маленьку переправу, яка розташована за дамбою, щоб ускладнити пересування наших військ. Вони можуть переслідувати російські війська, що відходять з правобережжя. Нам треба створити умови, щоб у ворога не було можливостей полишити правобережжя, бо вони мають здатися або загинути.

Ситуація на Донеччині

На карті бачимо Донецьк,  Авдіївку, Піски та Мар’янку і Вугледар.

Напрямки Авдіївка — Піски — Веселе — Мар‘янка — Вугледар — Павлівка зараз є найбільш гарячими зонами. З одного боку ворог намагається відсунути наші війська від Донецька та хоче забезпечити рух своїх військ на Курахове, але це далеко нездійснена перспектива.

А щодо населеного пункту Павлівка, є одне пояснення. Весь інтернет-простір був заповнений інформацією, що саме тут 155 бригада морської піхоти РФ зазнала критичних втрат, тому що вони намагалися захопити Павлівку. Вони зайшли в Павлівку на танках, а потім наші війська, як у тирі, почали ці танки розстрілювати. І потім була істерія, бо це тихоокеанський флот, це професійні військові. Відповідно, якщо ми знищуємо професійних військових, то що говорити про мобілізованих. Зараз поновлюються бойові дії у Павлівки, тому що вони хочуть її захопити. Одне з пояснень боїв за Павлівку полягає у тому, що ворог хоче відсунути наші засоби враження, аби забезпечити новий залізничний шлях від Донецька, Волновахи й далі на Мелітополь.

Зараз ворог не може перекидати озброєння і техніку у цей регіон з Криму, тому що Кримський міст вже не працює і ще не буде працювати певний час. Противнику треба зробити нову лінію забезпечення угруповання, використовуючи залізничне сполучення. Тут близько до Волновахи, яка прострілюється HIMARS, тому ворог має у планах посунути цю лінію, аби забезпечити можливість безпечного пересування вантажів залізничним шляхом. Але я впевнений, що це не вдасться. Павлівка тримається сильно, а Вугледар подолати неможливо.

Лінія Бахмут — Соледар — Сіверськ є лінією нашої поточної оборони. Вісім місяців ворог намагається пробитися до Бахмута, але просування мінімальне. Використовуються і вагнерівці, і найманці, і ув‘язнені. Жодного просування немає, хоча ситуація дійсно залишається гарячою. Залужний казав, що кількість атак за останній проміжок часу зросла у вісім разів, але успіху у противника немає. На мою думку, ця ділянка буде триматися й далі. Потрібно більше артилерії. Бахмут зона гаряча, але цілком утримується ЗСУ.

Ситуація на Луганщині

Коли ми говорили на минулому тижні про ділянку Сватове-Кремінна, то робили наголос на те, що українська армія намагається пробити трасу між цими населеними пунктами. Цього тижня наші війська відійшли та тримають оборону, а ворог перекинув значну кількість мобілізованих у цю зону.



На мапі показана Макіївка, у напрямку якої противник намагався проводити контратаку. Нагадаю історію про 500 мобілізованих з Воронезької області, то це як раз саме та ділянка, де ворог робив спробу провести контратаку мобілізованими. Такий випадок і показує, що кидаються непідготовлені підрозділи, відповідно, противник зазнає значних втрат. До того ж протягом тижня прогнозується гарна погода, тому можемо очікувати подальших наших дій, щоб обійти Сватове або Кремінну з метою пробити ворожу лінію оборони. Для нас це важливо, тому що пробившись через природні перешкоди, а саме дорога та панівні висоти, нам для руху на Старобільськ треба зрушити з місця лінію оборони противника, але ворог поки упирається коштом підтягнутого особового складу. Тому, вважаю, що поки тут певна пауза, але за тиждень буде не менш гаряче.

Поки що ворог не хоче демонструвати акти "доброї волі", а контратакою на Білогорівку противник намагається якимось чином компенсувати тиск нашої армії, але це імпульсивні та істеричні дії. У будь-якому разі ми говоримо про те, що маємо значну кількість особового складу та правильно обираємо момент для проведення подальшої атаки та не втягуємося у лобові атаки, а робимо ставку на артилерію. А далі, коли буде пауза, яка буде відповідати погодним умовам для проведення наступу, то думаю, що ми будемо проводити наступальні дії на цій ділянці, аби реалізувати наш задум.