Рейд добровольців у Бєлгородській області та оперативна поразка ворога у Бахмуті. Колонка Сергія Згурця

Події у Бєлгородській області

Знову почалося цікаве. У Бєлгородській області добровольче формування легіон "Свобода Росії" та "Русский добровольческий корпус" почали створювати демілітаризовану зону, щоб російські війська не могли обстрілювати Україну. Так бійці цих формувань пояснили мету свого рейду у Бєлгородську область, який стався сьогодні 22 травня. Їм вдалося просунутися на 10 км вглиб Росії, увійшли до низки населених пунктів, включно з селами Козинка й Гора-Подол. Також було повідомлення про рух у напрямку міста Грайворон. Звісно, ці повідомлення мали вкрай потужний та панічний резонанс на ворожій території. У Бєлгороді утворилися пробки на виїзд з міста. В області оголосили про введення режиму контртерористичної операції, почали евакуацію мешканців окремих населених пунктів. Зараз там є проблеми зі звʼязком і інтернетом. Навіть є додаткова інформація від Головного управляння розвідки про те, що в терміновому порядку з об'єкта "Бєлгород-22", де сховище ядерних тактичних боєприпасів, відбувається евакуація з району неподалік Грайворона.

Також у ГУР Міноборони наголосили, що операцію у Бєлгородській області проводять виключно громадяни Росії, тому що вони вже не можуть витримувати агресивної політики Путіна та його режиму. Представник ГУР Андрій Черняк стверджував, що ми цього очікували, і думаємо, що такі дії й далі будуть продовжуватися. Своєю чергою, в Офісі президента України заявили, що Україна немає безпосереднього відношення до подій у Бєлгородській області, хоча спостерігають за ними. Ми також будемо з нетерпінням очікувати такого гарного продовження й розвитку цих подій.

У самій Росії зреагували досить прогнозовано. Там заявили, що метою української диверсії є відвертання уваги від Бахмутського напрямку, щоб мінімізувати політичний ефект від втрати Бахмута.

Ситуація в Бахмуті та навколо

Хоча, як на мене, Бахмут не потребує такої компенсації, бо попри вихід вагнерівців на адміністративні кордони районного центру, і то не всюди, оперативна поразка ворога у Бахмуті вже цілком зрозуміла. Російські війська за 10 місяців атак не змогли забезпечити оточення українського угруповання. Противник втратив до 100 тис. особового складу і зараз перекидає резерви на фланги й у місто Бахмут, аби утримати окуповану територію від подальшого просування частин ЗСУ.

Зараз мета наших військ - це вихід до панівних висот у зоні Берхівки на півночі й Кліщіївки на півдні, щоб створити умови для знищення ворогів як у Бахмуті, так і критично ускладнити постачання дорогами, які потрібні ворогу для утримання своїх військ у місті та навколо. Здається, що ситуація стає дзеркальною до подій, коли наші підрозділи свого часу захищали трасу через Хромове та Іванівське під Бахмутом.

Фото: espresp.tv

Олександр Ябчанка, лейтенант ЗСУ 67-ої окремої механізованої бригади, батальйон "Вовки Да Вінчі", група "Гонор", розповів, що українські захисники зараз з ворогом  помінялися ролями. Противник перебуває у місті, але  ЗСУ тиснуть його на флангах. На флангах російські війська тепер почуваються набагато гірше, ніж раніше. Тоді вони давили нас на флангах, зараз ми давимо їх на флангах. Як що вони хотіли Бахмут, то ми їх там і поховаємо.

Лейтенант ЗСУ 67-ої окремої механізованої бригади розказав для розуміння співвідношення втрат: рота "Гонор" втратила 5 побратимів вбитими, а батальйон "Да Вінчі" втратив 21 бійця натомість з 1 березня до середини квітня було знищено як мінімум 500 окупантів.  Відповідно, ми маємо зробити все, щоб мінімізувати наші втрати, бо ці втрати відбуваються й у тому числі, коли ми виносимо своїх з поля бою. Тобто, коли ворог бачить, що ми здійснюємо евакуацію, він відпрацьовує по нас з мінометів. Ми маємо ворогу протиставити інтелект й новітні технології. Нам потрібні засоби для евакуації з лінії зіткнення, тому що на евакуації поранених втрачаємо наших побратимів. Коли ми вручну забираємо поранених з лінії зіткнення, ми найбільш вразливі. Ворог бачить нас з коптера і відпрацьовує з артилерії. Ми мусимо змінити правила гри та забрати у ворога цей козир.

Ябчанка пояснив, що для евакуації поранених потрібна дистанційна платформа. Такі розробки вже є.  Пристрій може дистанційно везти бійця, а той, хто його супроводжує може перебувати на певній відстані.  Українська армія має бути  на порядок технологічнішою за армію противника, це врятує життя побратимів і допоможе ефективніше знищувати ворога.

Оптимістичне рішення про передачу Україні F-16

Далі рухаємося до іншої теми. Зараз дійсно кількість озброєння, яка надходить до ЗСУ, стає все більшою і більшою. Нарешті ми дійшли до оптимістичного рішення - передача Україні винищувачів F-16. Поки ми говоримо про початок процесу підготовки наших пілотів, але розуміємо, що через певний час ці літаки з'являться у небі України й будуть прикривати повітряний простір нашої держави.

Олександр Лось, капітан ЗСУ, доктор технічних наук, вважає, що можна вже майже нас привітати, що Україна отримає провідні літаки США, а наступним кроком, очікував би F-15. Нашим героїчним льотчикам, які літають на Су-27, а здебільшого МіГ-29, не вистачало для повітряних боїв функції зброї "вистрілив та забув". F-16 дає спроможність застосування зброї з цією функцією, що не зобов'язує льотчика тримати далі у радарі ціль. Тобто після пострілу пілот має свободу маневру. Також одне із основних застосувань універсального винищувача середнього класу F-16 - працювати по землі.

Капітан ЗСУ зауважив, що важливо не просто нам отримати платформу F-16, F-15 чи Gripen, а ще отримувати широку номенклатуру озброєння для повітряної складової бою та для наземних операцій. Функція сучасного винищувача – повітряна складова, протиповітряна та протиракетна оборони, тому що літак – це ще й носій ракет-перехоплювачів. Будемо сподіватися, що для України спектр зброї буде ширшим.

Доктор технічних наук додав, що F-16 та F-15 - сучасні літаки четвертого покоління, але F-16 трошки ніжніший у порівнянні з F-15 щодо ракетно-бомбового навантаження при злітній вазі, тобто F-15 має трошки більші запаси міцності.

Лось розказав, що літак F-16 має електродистанційну систему керування, між джойстиком льотчика і поверхнями керування немає механічного зв'язку, тобто відбувається керування по дротах. Це накладає певні обмеження на підготовку до вильоту, бо ця система вимагає постійного та додаткового наземного контролю. Однак з цього не треба робити проблеми, бо Су-27 так само є літаком з приблизно ж такою електродистанційною системою керування. МіГ-29 має механічну систему.

Науковець зазначив, що можливо комусь на Заході здавалося, що у нас люди напевно їздять на возах, поки не поспілкувалися з нами, але ми у деяких аспектах сучасніші, ніж провідні західні спеціалісти.