Росія вимушена демонструвати на полі бою три стратегії війни. Колонка Сергія Згурця

Розслідування The NYT про війну РФ проти України

Буквально вчора вийшло вкрай цікаве розслідування видання Нью-Йорк Таймс про війну Путіна в Україні "Історія катастрофи зсередини". Там описують основні проблеми армії РФ у перші дні вторгнення. Багато цікавих нових подробиць, тому варто кожному прочитати публікацію. Там згадують, чому ворог не зміг захопити Київ за 18 годин, включно з тим, що на чолі колон противник відправляв ОМОН, що суперечить будь-якій військовій логіці. Про те, що танковим полкам ставили завдання пройти за 24 години аж 400 км, що абсолютно нереально. Навіть написано про те, що США намагалися завадити Україні вбити начальника генштабу РФ Герасимова під час його візиту до зони бойових дій. Історія така, що американці дізналися, що Валерій Герасимов планує поїздку на передову, але приховали це від українців, побоюючись, що замах на його життя може призвести до війни між США й РФ, як пише видання. Утім українська сторона дізналася про поїздку, і після внутрішніх дебатів Вашингтон попросив про надзвичайний крок - припинити атаки на командні пункти противника. Проте українці сказали, що атаку проводимо, десятки росіян загинули під час удару. Однак генерал Герасімов до числа загиблих не ввійшов, хоча після того воєначальники Росії скоротили свої поїздки на фронт. Історія про цей візит Герасімова цікава й тим, що він прибув до Ізюма у квітні керувати військами РФ. Тоді лише два видання першими написали про це: Defence Express і Еспресо.

Зміна стратегій РФ на полі бою

На тлі нових подробиць про минулі прорахунки армії РФ достатньо показово, як військо Росії вимушене змінювати стратегії на полі бою. Як на мене, російська армія за майже 10 місяців продемонструвала три способи ведення війни. Перший - бліцкриг, який готували на повністю помилковій стратегії оцінки ситуації в Україні, насамперед, щодо масштабу спротиву суспільства та якості оборони ЗСУ. Він повністю провалився. Далі Росія зробила ставку на іншу бойову модель. Згадаймо так звану велику битву за Донбас, як її декларувала РФ, де Росія зробила ставку, передусім, на вогневий вал, тобто перевагу артилерії. Наслідки ми бачили в бойових діях за Сєверодонецьк і Лисичанськ, де на 40 тис. пострілів ворога ми могли відповідати лише 4 тис., тому що катастрофічно бракувало артилерії та боєприпасів Але ця перевага ворога була зменшена, коли ми почали отримувати американські гаубиці, боєприпаси та HIMARS і MLRS, які повністю змінили історію та динаміку бойових дій, тому що Україна стала знищувати всі російські запаси й тепер противнику потрібно тягати снаряди на 100 км, адже ближче - украй небезпечно. Це справді зупинило динаміку та підходи вогняного валу, яку РФ реалізувала раніше. Зараз ми бачимо третю адаптацію РФ щодо ведення бойових дій. Це збільшення кількості особового складу, спроба відновити втрати, домогтися стабілізації лінії фронту, проводити наступальні дії за рахунок додаткової кількості живої сили, а саме - мобілізації. Отже, зараз на полі бою певний час стикатимемося з третьою парадигмою ведення війни з боку РФ завдяки значній кількості малонавченого особового складу. Чи буде вона ефективною? Думаю, лише певний час, бо системні проблеми армії РФ не зникли та роз’їдають зсередини можливість Росії вести ефективні бойові дії. За всіх системних недоліків ворог усе одно накопичує сили для наступальних дій у найближчій перспективі, що є приводом особливої уваги з боку військового та політичного керівництва України та визначення власних планів у відповідь на ворожі наміри. 

Імовірність нового наступу Росії

Віктор Кевлюк, полковник запасу й експерт Центру оборонних стратегій зауважив, що коли одна зі сторін розв’язала загарбницьку війну проти України та має досягти військово-політичних цілей, вона цього не може зробити оборонними операціями, тому третя спроба Москви має бути вирішена проведенням наступу. Із яких напрямків, куди рухатимуться, сказати важко. Єдине абсолютно зрозуміле - без захоплення Києва та встановлення маріонеткового режиму, який ухвалить усі потрібні РФ рішення, Кремль досягти цілей не зможе. Висновки нашого військово-політичного керівництва про те, що так станеться, ґрунтуються на тому, що за це каже історія. Останні 400 років Московія витратила на знищення української державності та згадки про Україну. Вони нічого нового в цьому сенсі не роблять. Зараз провели часткову мобілізацію, яка реально триває й донині, відповідно, формують регіональні угруповання в Білорусі. Проходять підготовку на полігонах РФ призвані чмобіки. Противник нарощує активність на Східному напрямку, намагаючись заволодіти Бахмутом. На деяких ділянках будують оборонні рубежі, але наступати, спираючись на них, набагато простіше, ніж на щойно створену оперативну побудову, тому керівництво України доходить правильні висновки, орієнтуючи державу, що найближчі 60 - 90 діб слід очікувати агресивних наступальних дій РФ. Безумовно, головнокомандувач ЗСУ знає більше за всю експертну спільноту, але про 200 тис. мобілізованих у РФ - більше фігура мовлення, ніж реальність. Якщо підсумувати можливості всієї навчально-матеріальної бази РФ, вона може перетравити 120 - 130 тис. людей. Не просто так з’явилося регіональне угруповання - це спроба залучити й базу Білорусі, чотири їхні полігони, де готують підрозділи мотострілецької дивізії РФ. Про 200 тис. говорити можна, але 100 тис. - імовірно, у польових таборах, ППД, військових містечках, навряд чи пристосовані до проживання такої кількості людей. Дуже сумнівно, адже їм нема де й у кого вчитися. Росіяни мають найпримітивніше й найдешевше спорядження, закладене за часів СРСР із прицілом розгорнути багатомільйонну армію, котра мала б рухатися в напрямку Ла-Маншу. Поки що вони рухаються в напрямку Бахмута й не дуже добре.

Можливості Заходу забезпечити ЗСУ зброєю

Складно говорити, що можемо мати й коли, адже жодних відомостей, що тривають переговори з партнерами, я не бачив. Контактна група у форматі "Рамштайн" відповідні побажання отримала, але після Віденської угоди та Паризького документа, які обмежили збройні сили в Європі, усі армії стали скорочуватися, переформатовуватися. Ставку зробили на підрозділи раннього реагування, щоб ліквідувати кризу на ранніх етапах. Надлишки озброєння виводили в запас, продавали. Те, що зараз є в Європі, - необхідний мінімум для безпеки цих держав, тому оперативне вилучення у своїх збройних сил зброї для нас не відбудеться. Те, що зберігають на базах, можуть передати за кількох умов. По-перше, зброю треба привести в належний технічний стан. Багато що має бути модернізовано. Третя умова - усі країни-виробники мають погодитися на передачу озброєння Україні. Швейцарія не погодилася на передачу патронів для Gepard, і в нас є вибір: забрати залишки боєприпасів у Бундесверу чи домовитися з Бразилією тягти їх сюди. Є інформація, що німецька компанія Right Metal купила у Швейцарії завод, щоб забезпечити українські Gepard боєприпасами. Існують нестандартні рішення, але всі вони - наслідок дуже складних переговорів. Чи є в нас стільки переговорників, чи готове Міжнародне військове співробітництво все це забезпечити, Віктор Кевлюк не готовий відповісти, адже про те, що критичний імпорт - величезна проблема, було відомо ще на межі 2010 року. Відтоді радикальних покращень не відбулося. Це складно, але розраховувати на таке ми маємо. Те, що командувач тримає в резерві, проводитиме наступ. Розтринькати резерв - означає відмовитися від повернення частини української території, тому він відповідно й поводиться.

На жаль, ми не зможемо зробити втрати РФ відчутними для російського суспільства. Тоталітарна держава, якою є Росія, не чутлива до втрат, болю. Один із червоних вождів сказав: “Одна смерть - трагедія, мільйони - статистика”. Вони живуть у цій парадигмі. Хай там скільки людей не загинуло б, вони пишатимуться імперією, матимуть дерев’яну школу з туалетом на вулиці та щодня запускати на пів мільярда доларів ракет по Україні та пишатися, що шість годин немає світла, тому розраховувати на це не варто.

Завдяки зусиллям Бена Воллеса та проукраїнського лобі в британському парламенті ми отримали ракети Brimstone і багато іншої зброї, які суттєво наростило наші можливості дальнього вогневого ураження. Перед початком активної фази наступальних операцій було б правильно зменшити спроможність РФ завдавати дальніх вогневих ударів. У РФ не так багато бомбардувальників дальньої авіації й вони до останнього часу перебували в зоні вогневого ураження. Ми навіть показали, як це робиться на аеродромах "Дягілево" й "Енгельс-2", діставши  на 500 км і майже 700 км і завдавши противнику певних збитків. На другому місці - кораблі Чорноморського флоту, які застосовують крилаті ракети морського базування. Якщо ми знайдемо підхід і протиотруту до них, тоді можна повернутися до нарощування наших спроможностей, збільшення ударних і маневрених можливостей для проведення наземних операцій.

Значення керівників РФ у публічному просторі

Після поразок під Ізюмом і Лиманом, розгрому на Слобожанщині в РФ ми побачили інформаційний сплеск і тиск із боку Пригожина на військову еліту держави. Усунутий від керівництва Центральним військовим округом генерал-полковник Лапін, котрий очолював угрупованням на Слобожанщині. Російське суспільство залучене до військових зусиль держави, через мобілізацію, "добровольчий" рух, фінансову підтримку. Зростає вплив і авторитет парамілітарних формувань. Це свідчить про превалювання невійськового складника над військовим. Це потрібно терміново вирівняти, тому ми побачили спектакль, що "в державі все добре, не хвилюйтеся, ось живий-здоровий головнокомандувач, ось міністр, начгенштабу, у нас навіть є командний пункт керівництва "СВО"". Тобто спектакль суто для росіян з одного боку, для зарубіжжя, яке підтримує Україну, це спроба показати непохитність керівництва ЗС РФ. З іншого боку, днями Віктор Кевлюк аналізував фронт від Троїцького до Кремінної на Луганщині та нарахував 17 батальйонів від десятка полків, п’яти дивізій і трьох різних армій. Тобто говорити про внятне керівництво - украй складно. У Москві - спектакль, а на землі Луганщини - хаос у галузі управління військами. Хаос надовго не збережеться, адже ми маємо ним скористатися та припинити існування цього всього.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb