Наступ РФ, який пророкують на літо, вже триває. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті

Коли мова вкотре заходить про російський наступ, який пророкують на літо, то з огляду на кількість атак на лінії фронту, можна припустити, що цей наступ вже триває. За даними нашого Генерального штабу, Росія значно наростила кількість штурмів. Так, протягом минулої доби, 28 квітня, Сили оборони відбили 131 атаку ворога. Десь місяць тому ми говорили про 70-80 наступальних спроб з боку противника, наразі 131 ворожа атака. Причому 55, майже половина з них, припали на Авдіївський напрямок або його ще називають Покровським. Цей напрямок є одним з можливих напрямків прагнень противника.

Якщо брати до уваги не лише кількість атак, а більш глибокі оцінки, то їх виклав Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у своєму Telegram каналі. Це є першими оцінками від військового керівника за декілька непростих тижнів на лінії фронту. Головком наголошує, що ситуація на фронті загострилася. Армія Росії намагається захопити стратегічну ініціативу та прорвати лінію фронту. Для цього ворожа армія зосередила основні зусилля на кількох напрямках, створивши значну перевагу в силах і засобах.

Найскладніша ситуація є на Покровському та Курахівському напрямках. Коли ми говоримо про Покровський напрямок, то нагадаю, що росіянам вдалося протиснути нашу оборону біля Очеретиного. Також ворог там зараз розширює плацдарм від Новобахмутівки й Новокалинового, а ще рухається у бік Новоолександрівки, і це все навколо Очеретиного.

За оцінками Сирського, Росія тут залучила до 4-х бригад. Це є певною перевагою в чисельності над нашими бригадами на цій ділянці. Зараз противник намагається розвивати наступ західніше від Авдіївки. Наші війська відійшли від рубежу сіл Бердичі - Семенівка, які вони утримували впродовж 2-х останніх місяців після відходу з Авдіївки. Далі наша оборона пересувається на захід.

Наразі відбувається планове відведення наших сил до лінії оборони в зоні Карлівського водосховища та по річці Вовча. Ця лінія оборони, напевно, буде основною, яка проходить по населених пунктах Прогрес, Комишівка, Карлівка. Перебування ворога в селищі Очеретине, яке є панівною висотою, ставить противника перед спокусою пробиватися або далі на захід до Покровська, або рухатися на північ, там теж є для противника альтернативний шлях у бік траси Донецьк - Костянтинівка. Але всі ці рухи й спроби загарбника будуть залежати від того, які можливості він матиме. Хоча зараз саме сюди ворог перекидає посилення з інших напрямків. Ці 55 зіткнень за минулу добу є ознакою того, що ця ділянка є вкрай актуальною для противника.

Петро Черник, військовий експерт, полковник ЗСУ зазначив, що все, що відбувається на східному плацдармі зараз має глибоке політичне забарвлення, тому що Путін буде самоперепризначатися, точніше інавгуруватися 7 травня. Також ми дуже добре усвідомлюємо побєдобєсіє на порядку денному. Після Авдіївки, яку вони проходили 10 років, у них немає стратегічних успіхів. Їм потрібні хоч якісь успіхи. Чи вдасться реалізувати найголовніше завдання щодо захоплення Часового Яру до задекларованих дат? Ні. Чому? Це височина, там є мережа каналів від Сіверського Дінця, де дуже добре все укріплено. Купірувати загрозу можна лише одним явищем - зброєю, і у першу чергу далекобійною артилерією з боєприпасами. Є хороша новина, що у першому пакеті на $1 млрд вже є задекларовані бомби GBU-12, GBU-8 за системою JDAM, яка може завдавати у планерному режимі удари до 110 км. Один F-16 бере на борт як мінімум 6 таких бомб. Якби це вже дійсно почало працювати, то в нас би міг вже бути стриманий оптимізм.

Військовий експерт дав коментар щодо створення загрози противником на Харківському напрямку, сказавши, що поділяє точку зору більшості аналітиків, котрі стверджують, що нема ознак по-справжньому розгортання великого корпусу армії РФ. Бо, щоб поборотися ворогу за Харків, йому треба пройти добрих 40 км. А такий корпус має бути не менше 40 тис., а це потребує 825 танків та 2,5 тис. броньованих машин, також до тисячі артилерійських стволів. А насправді й 40 тис. буде мало, треба добрих 80 тис. Немає у них зараз такого потенціалу. Вони мають десь у межах до 20 тис. сконцентрованого там ресурсу. Пам'ятаємо, що наша північна територія дуже добре фортифікована, замінована. Якщо ворог піде, то піде дорогами, а як працювати з дорогами, ми навчилися. Але разом з тим, від божевільних можна чекати чого завгодно. По-справжньому великого ударного кулака, який би міг загрожувати Харкову, поки що нема.

Полковник ЗСУ зазначив щодо резервів окупантів, то вони будуть їх нарощувати, оголошено про створення 11 нових дивізій, 16 механізованих бригад та 2 загальновійськових армій. Одна штатна дивізія – 12,5 тис. особового складу, бригада – до 5 тис. Якщо ці цифри помножити, то вийде у межах до 300 тис. Чи є у них стратегічний мобілізаційний ресурс? Так, є. Росіяни декларують від півтора до трьох мільйонів чоловіків, котрі є у мобілізаційному резерві, а на складах автоматів Калашникова є сотні тисяч, якщо не мільйон. Взагалі цієї зброї виготовлено понад сто мільйонів, звичайно, нема цих ста мільйонів на складах, але з усім тим ця зброя є. Патронні та снарядні заводи завантажені на 100%, до речі, підняли виробництво снарядів у РФ на противагу від початку війни десь до 30%, однак більше не зможуть, бо є проблеми із вибуховими речовинами. На його погляд, до осені цей масив людей найімовірніше буде поставлений до строю.

Черник додав, що є нюанс – щомісячне винищення противника, ми знищуємо у межах від 27 тис. до 30 тис. російських вояк, яких також треба заміщувати. За підсумками весни, ворог точно матиме втрати у межах 90 тис. особового складу. Вони не можуть аж такими швидкими темпами ставити людей до строю, як цього б хотіли. Якби могли, то не знімали з Далекого Сходу повноцінну бригаду важких піхотинців і не доправляли її б до України.

Військовий аналітик вважає, якби у нас з'явилася хоча б тисяча ракет ATACMS і запрацювали F-16, то у циклі цієї сухої погоди ми можемо мати шанс обвалити щонайменше південний плацдарм. А обвалення південного плацдарму – вихід на північне Приазов'я та закріплення, умовно, десь у районі Молочного лиману. Взагалі завданням мінімум на цей рік для нас – утримати лінію оборони так, як вона зараз утримується, а завдання максимум – вийти до Молочного лиману, перерубати сухопутний коридор до Криму та вийти до Перекопського перешийка, й у такий спосіб задушити південний плацдарм противника.