Чому після невдалих для Байдена дебатів з Трампом всі заговорили про його заміну на виборах. Пояснюємо

Джо Байдену 81 рік, у листопаді йому буде 82. Так, Дональд Трамп не далеко відстав зі своїми 78 роками, однак під час 90 хв дебатів на CNN між двома лідерами сучасної Америки, саме Байден виглядав, як той, хто збирається на пенсію.

Про це свідчила чутлива до сили телебачення американська аудиторія, яка віддала перемогу у дебатах, і то з великим відривом, саме Трампу, попри його численні перекручення фактів і маніпуляції (експерти нарахували понад 30 брехливих заяв). А все тому, що під час дебатів Джо Байден виглядав млявим, його голос був слабким й тихим, емоції обличчя сповільненими, думки й слова плуталися, тож на цьому фоні енергійний Трамп був значно молодшим і жвавішим. Відтак з’явилося питання, якщо Джо Байден знову стане президентом, а чи зможе він ще чотири роки втриматися з такими проблемами фізичного й ментального здоров’я, або, можливо, краще в останній момент замінити його кандидатуру на виборах президента США, але на кого?

Еспресо розповість, якою є "лавка запасних" демократів, чи були подібні прецеденти в історії та, зрештою, чому Байден останнім часом сильно постарів.

Хто найстаріший президент в історії США і чи заборонено старшим людям балотуватися

20 січня 2021 року у віці 78 років і 61 день Джо Байден склав присягу і став 46-м президентом США. За всю 250-літню історію Сполучених Штатів – він найстарший за віком президент країни.

Цікаво те, що до Джо Байдена першість в цьому питанні мав ніхто інший, як його супротивник Дональд Трамп. Коли він склав присягу 20 січня 2017 року, йому було 70 років і 220 днів. А ще іронія полягає в тому, якщо Трамп переможе, тоді він обійде в цьому рейтингу Байдена. Тобто вони обидва є найстарішими кандидатами у президенти в історії США. Тому, як не крути, але це змагання між двома лідерами у дуже поважному віці, які всіляко намагаюся удавати, що цифри у паспорті для них не перешкода.

Середній вік американців становить близько 39 років, однак більшість політиків і людей при владі мають понад 60 років. Чому так? Бо, коли справа доходить до політики, люди зазвичай хочуть мати владу і тримати її якомога довше, тому не схильні самостійно її полишати, поки відчувають, що можуть керувати й бути корисними, каже професор Шелдон Джейкобсон з університету Іллінойс.

Насправді всі законодавства світу мають обмеження щодо віку кандидата у президенти, але вони стосуються граничного мінімального віку, а не максимального. Ця практика застосувалася ще з часів Римської імперії, коли був прийнятий закон Lex Villia Annalis (закон Віллія) для регулювання мінімального віку кандидатів на різні державні посади.

Тож у США балотуватися у президенти можна з 35 років, як і в Україні, натомість у Швейцарії та Уганді – достатньо і 18 років, а в Італії – цілих 50. Всі ці нюанси прописані в конституціях країн. Натомість фактично ніде не записано максимальну кількість років для балотування. Як виняток можна згадати Туркменістан, де до 2016 року у конституції був прописаний максимальний вік для кандидатів на пост президента – 70 років, однак цю норму скасували.

Опитування 2022 року показало, що більша частина американців, а це 58%, вважають, що має бути максимальний вік для виборних посадових осіб, а 39% думають, що цим обмеженням має бути 70 років. Однак, коли б таке рішення спробували протиснути в Конгресі, який переважно складається з людей пенсійного віку, його б точно не проголосували, імовірно кажучи про ейджизм – різного роду стереотипи або дискримінації за віком, спрямовані на тих, хто молодший чи старший за нас.

Американська владна традиція полягає не в законодавчому обмеженні максимального віку кандидата, а швидше в моральному, коли той чи інший політик сам вирішує, що пора йти на пенсію, оскільки відчуває, що прийшов його час чи то у 60, чи у 70, чи в 80 років.

Чому Джо Байден програв перші дебати з Трампом

Фото: YouTube

27 червня відбувся перший раунд дебатів між кандидатами в президенти республіканцем Дональдом Трампом та демократом Джо Байденом. Як наслідок, згідно з результатами низки опитувань, Трамп на кілька відсотків пішов у відрив, хоча до цього шанси були майже однаковими. Тепер за Трампа готові віддати близько 48-49% виборців, а за Байдена – 43-44%. Але найгірше те, що 72% виборців після дебатів вважають – "когнітивне та ментальне здоров’я" Джо Байдена не на тому рівні, який дозволив би йому далі працювати на посаді президента США.

Чому так? Бо демократи, які були ініціаторами дебатів, передбачали, що вони мають найперше засвідчити – Джо Байден, попри свій вік, почувається здоровим і зможе довести в прямому ефірі свою "молодість" перед мільйонами американців. Однак все вийшло навпаки.

Ще не встигли закінчитися дебати, як у соцмережах та медіа почали лунати критичні голоси.

"Коли Трамп говорив, Байден часто дивився, роззявляючи рот і широко розплющивши очі, — розділений екран створював враження старіючого дідуся, яким він є, а не хитрого лідера, якого він сподівався показати. Ще до того, як дебати закінчилися, і відразу після цього, занепокоєння поширилося в соціальних мережах ", - написали американські оглядачі The Washington Post.

"Байден був плоским. Він блукав. Він був незрозумілим. Особливо, враховуючи час, - рано ввечері, а все ж деякі його відповіді були безглуздими", - відзначили британські оглядачі BBC.

І таких зауважень сотні від різних агенцій новин по всьому світу, які зводяться не до змісту, а до вигляду розмови – Байден виглядав слабким через свій вік, а не через свої погляди. Щобільше, Трамп одразу цим користався під час дебатів:

"Я дійсно не знаю, що він сказав у кінці цього речення, і я також не думаю, що він сам знає", — іронізував Трамп після чергової не зовсім зрозумілої відповіді Байдена.

Навіть найближчі соратники Байдена визнали, що він програв ці дебати і що це була катастрофа для нього. Як наслідок, почали лунати різні панічні голоси про те, що пора шукати заміну демократам, бо Байден не справиться. Наприклад, відоме американське медіа, яке у більшості підтримує демократів, газета The New York Times особисто звернулась до Джо Байдена з проханням знятися з виборів й висунути іншого кандидата, адже Сполучені Штати "потребують сильнішого суперника Трампу". Бо, на їхню думку, Трамп довів, що є значною загрозою для цієї демократії — "непостійною та егоїстичною фігурою, яка не варта довіри суспільства".

А ще з’явилися чутки про деменцію (порушення мозкової діяльності, на цю хворобу часто страждають у старшому віці), яка останніми часом нібито розвинулася у Байдена і тому президент чотири роки тому і зараз – так відрізняється. Та у Білому домі спростували інформацію про деменцію та інші захворювання в Байдена.

Також у виборчому штабі Байдена за ці дні всіляко спростовували і заперечували тезу про пошуки нового кандидата. Хоча сам Джо Байден визнав, що не зміг впоратися, як слід, але сказав, що не збирається зупинятися.

"Я знаю, що вже не молодий. Я знаю, що ходжу не так легко, як раніше, не говорю так зв’язно, як раніше, не веду дебати так добре, як раніше, але я знаю те, що знаю. Я знаю, як говорити правду. Друзі, я даю вам слово Байдена: я б не балотувався знову, якби не вірив усім серцем і душею, що зможу виконати цю роботу. Тому що, відверто кажучи, ставки занадто високі", - сказав лідер демократів, кажучи, що справді вже є в похилому віці, проте розуміє, як "виконувати роботу" президента, бо "коли ти потрапляєш в нокдаун, ти знову встаєш".

Та попри це, чи не щодня світові медіа пишуть матеріали про кулуарні чи відкриті розмови на тему заміни Байдена, які почалися у колі політиків демократів. Депутат палати представників Демократичної партії Ллойд Доггетт став першим, хто публічно закликав Байдена зняти свою кандидатуру з президентських виборів.

"Визнаючи, що, на відміну від Трампа, першочерговим зобов'язанням президента Байдена завжди було служіння нашій країні, а не собі, я сподіваюся, що він прийме болісне і важке рішення про зняття своєї кандидатури. Я з повагою закликаю його зробити це", - наголосив Доггетт.

Після того The New York Times опублікували широко тиражований ексклюзив, що Байден нібито сказав своєму оточенню, що має лише кілька днів, щоб врятувати свою кандидатуру і задумався про свою майбутню політичну долю. Хоча у Білому домі одразу заявили, що "це твердження є абсолютно неправдивим".

Однак твердження про кілька днів підтвердив провідний фінансовий донор Демократичної партії США Чарльз Маєрс, який розповів, що Джо Байден "має до 5 днів", щоб визначитись щодо подальшої участі у президентських виборах, тобто до кінця першого тижня липня. Маєрс очікує, що провідні демократи закличуть Байдена дозволити іншому кандидату від партії балотуватися у президенти і вже незабаром ми дізнаємося, хто його замінить.

"Лавка запасних" демократів, хто балотуватиметься, якщо не Байден

Фото: reuters

Запасних кандидатів у демократів не так багато, адже до дебатів вони вірили, чи хотіли вірити, що Байден найкраще справиться з цією роллю.

Віцепрезидентку США Камалу Гарріс вважають найкращою альтернативою на заміну чинного очільника Білого дому Джо Байдена, якщо той вирішить зняти свою кандидатуру з президентських виборів США,  пише Reuters з посиланням на сімох анонімних високопоставлених джерел у кампанії Байдена, Білому домі й демократичному національному комітеті.

Камалі Гарріс 59 років, вона знаний політик, якого впізнають, на відмінно від інших кандидатів від Демократичної партії. Вона народилася у сім’ї тамілки та ямайця і є афроамериканкою, сповідує баптизм. Тож, Гарріс точно не класичний приклад американської політики, коли президентами стають білі католики поважного віку. Це може стати теж її перевагою, що свого часу допомогло Бараку Обамі, якого обрали першим президентом США афроамериканського походження.

"Каміла Гарріс – справді найкращий варіант стосовно електоральних вподобають, більша частина демократів буде її підтримувати. Але питання з незалежними, бо вона не є таким яскравим політиком як Байден. – сказав Еспресо експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Центру оборонних стратегій Олександр Хара – ЗМІ згадували і Мішель Обаму, але, як на мене – це крінж, бо її не будуть підтримувати виборці і велика кількість демократів. Згадували й Гілларі Клінтон, але з нею теж проблемно, бо є великий негатив щодо її "поштової справи", коли Трамп звинуватив її у порушенні безпеки і це мало резонанс. Навіть згадували Альберта Гора, колишнього віцепрезидента за часів Клінтона, але не думаю, що він так нізвідки зі старту може наздогнати Трампа".

Експерт відзначає, що крім Камали Гарріс, найбільш вірогідним кандидатом ще є 56-річний губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом. Він найбільше відповідає класичному образу президента Сполучених Штатів – білий католик у поважному віці. До того ж Ньюсом бізнесмен та є дуже харизматичним політиком.

Фото: Getty Images

"Але в нього великий розрив з Трампом. Соціологічні досдіження показують, якщо Байден відстає від Трампа на кілька відсотків, Каміла Гарріс більше, ніж на 6%, то Ньюсом та решта кандидатів – на десятки відсотків. А часу до листопада не так багато, щоб розігнати чиюсь передвиборчу кампанію".

Цікаво те, що в історії США були прецеденти, коли після оголошення свого фаворита у кандидати, найбільші партії країни його заміняли. Наприклад, президент Ліндон Джонсон вирішив не балотуватися повторно на другий термін у 1968 році, коли почалися протести проти війни у ​​В’єтнамі. Але це було наприкінці березня, а не в липні, як зараз. До того ж на відміну від Джонсона, Байден попередньо уже забезпечив собі достатньо делегатів для номінації кандидатом. Тому лише сам Джо Байден може вирішити, що йому робити, чи не робити – бути кандидатом, чи не бути. Хоча зрозуміло, що всі ці внутрішньопартійні розмови та вплив найближчого оточення Байдена і стануть вирішальним чинником його остаточного рішення.

"На День незалежності, 4 липня, президент збере членів сім’ї, які будуть мати вирішальне значення для його майбутніх обговорень щодо кампанії переобрання в Білому домі. Йому гостро потрібен цей повільний день свята, який дозволить перегрупуватися на потенційно найважливіші 48 годин його політичної кар’єри", - вважають у CNN.  

Політичний експерт й журналіст Віталій Портников пише, що Джо Байден не зійде з виборчих перегонів, а буде боротися, бо він розуміє, що ставки дуже високі, адже Трамп – загроза американській демократії:

"Ці вибори, як і попередні, - це насамперед своєрідний плебісцит щодо того, чи готові американці знову допустити Дональда Трампа до Білого дому. Тим більше, що мова тепер про людину, причетну до заворушень у Капітолії, які стали реальним "червоним світлом" для американської демократії й поставили під питання її виживання в класичному вигляді в разі, якщо Дональд Трамп повернеться на посаду президента США".

Що значить для України поразка демократів й перемога республіканців на виборах президента

Фото: gettyimages

Українські політики намагаються дипломатично ставитися до виборчої боротьби за крісло президента у США. Адже, хто б не переміг, а потрібно й надалі продовжувати діалог з найбільшим союзником Києва, без підтримки й зброї якого годі думати про перемогу у війні з Росією.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що Україна готова працювати з будь-якими політичними силами у разі їхнього приходу до влади в державах-союзницях.

"Ми повинні дивитися на дії, а не на слова кандидатів. Одна справа - вести передвиборчу кампанію і згуртовувати своїх виборців, а інша - бути в уряді і брати на себе відповідальність за ухвалення рішень. Ми вже бачили таку відмінність багато разів у минулому", - наголосив Кулеба.

Мається на увазі дві речі: по-перше, риторика Трампа і його команди, що вони готові домовитися з Путіним, навіть віддати йому частину території України, лиш би зупинити війну, як пишуть у Politico, а, по-друге, дії Трампа, як президента, адже коли він вперше обіймав це крісло між 2017-2021 роками, Трамп був першим, хто надав летальну зброю Україні.

Власне, на непередбачуваності Трампа наголосив Еспресо експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Центру оборонних стратегій Олександр Хара, що в цьому головна загроза для України, якщо республіканця таки оберуть президентом.

"Ми не знаємо, яким буде Трамп. Він може бути таким, яким ми боїмося, що він буде. Буде тиснути на України, щоб ми пішли на компроміс з Росією, тоді він би видав це за перемогу і потім займався б іншими справами. Зокрема, у нього та команди є бажання перебудувати державну машину з великим скороченням чиновників, бо вони є прихильниками малого уряду. У демократів це по-іншому. Вони прихильники підходу істеблішменту, так, від ролі президента багато що залежить, але будь-хто з демократів буде покладатися на професійних дипломатів, військових бюрократів, радників, тобто там є чітко відпрацьовані процеси підготовки і прийняття рішення. Демократи від цього не відходять, на відмінно від республіканців. А Трамп якраз хоче це все поламати. Тому виглядає так, що для нас Байден чи хтось з демократів є більш позитивним, бо ми знаємо, що від них очікувати. Вони точно не збираються зупиняти допомогу Україні", - каже Олександр Хара.

Експерт говорить, що у команді Байдена чітко усвідомлюють важливість України і чому треба стримувати РФ. Також Хара вважає, якщо Байдена таки оберуть, навіть у разі погіршення його здоров’я, це не впливатиме на зміну поглядів демокартів щодо України.

"Якщо Байдена знову оберуть, все в цілому буде рухатися в рамках тієї ж політики. А Байден змалював цей конфлікт не як територіальну суперечку, а як війну авторитарних режимів проти демократичних, як те, що Україна зазнала цієї агресії несправедливо і що ця агресія руйнує світовий порядок заснований на певних правилах. Тобто він повернув правильним чином цей конфлікт, що це є засаднича для всього світу війна, а не лише для України, чи Європи. Це нікуди не дінеться, демократи саме так розглядають цю війну", - відзначив експерт.

Читайте також: Як справа про стосунки Трампа з порнозіркою може змінити президентські перегони. Пояснюємо