Здається, крига скресла у питаннях використання західної зброї для ударів вглиб території РФ. Колонка Сергія Згурця

Удар українських дронів по ворожих плавзасобах у Криму

Сьогодні вночі, 30 травня, оператори підрозділу "Group 13" Головного управління розвідки Міноборони України завдали чергового успішного удару по ворогу з використанням морських дронів-камікадзе MAGURA V5. Ціллю атаки були російські плавзасоби у бухті Вузька, що у селищі Чорноморське окупованого Криму. Спочатку були повідомлення, що противник втратив два катери типу "Тунець". Потім повідомлялося, що насправді ворожі втрати вдвічі більші.

Цікаво те, що ворог намагався якимось чином протидіяти такій масованій ройовій атаці українських дронів, використовуючи гелікоптери й навіть піднімаючи авіацію, але уразити наші дрони не вдалося. В принципі ця атака була успішною, але таке враження, що треба нам дрони оснащувати ракетами, які здатні так само атакувати й російські гелікоптери. Думаю, що це буде ще однією інтригою з використання українських дронів на перспективу.

Про використання західної зброї для ударів по території РФ

Ці атаки ми здійснювали українськими розробками, але, здається, крига скресла у питаннях дозволу на використання західної зброї для ударів вглиб території РФ по військових цілях або по цілях, які впливають на спроможності агресора вести бойові дії. Вже 12 країн Європи, особливо ті, що межують із Росією, а також керівництво НАТО наголошують на необхідності такого кроку. Проте ситуація головно залежить від США й Німеччини, які на таку згоду тривалий час не зважувалися. Хоча зараз ситуація дійсно починає змінюватися.

Вчора, 29 травня, була пресконференція держсекретаря США Ентоні Блінкена у Молдові. Він спочатку повторив тезу, яка нам вже відома, що США не заохочують і не підтримують удари за межами України американською зброєю, але Україна повинна приймати власні рішення про найкращий спосіб ефективного захисту своїх можливостей. Про це ми вже чули, але ще є нова деталь, яка повʼязана з засобами протиповітряної оборони. Блінкен сказав про те, що використання Україною засобів ППО, що поставляється Сполученими Штатами для збиття російських ракет або винищувачів над територію РФ, якщо вони становлять загрозу для України, не має обмежень. Сподіваюсь, що це потім перейде в практичні кроки.

З боку Берліну так само є певні зміни. Тому що у вівторок, 28 травня, канцлер Німеччини Олаф Шольц, заявив, що Україна може використовувати зброю, наданою Німеччиною, в рамках міжнародного права. Це можна трактувати, як певний важливий крок у напрямку зняття обмежень з боку Берліну. Але ми розуміємо, що практика - головний критерій істини. Думаю, що все йде до того, що Україна буде результативно використовувати й Patriot, і далекобійні системи озброєння відповідно до наших потреб на полі бою без зайвого розголосу. Але головне, що це задовольнить і ЗСУ, і наших партнерів.

Гонитва у виробництві боєприпасів

А в цей час США пришвидшують виготовлення боєприпасів, які потрібні ЗСУ і самій американській армії. Йдеться про боєприпаси калібру 155 мм. Видання The New York Times повідомило, що ці боєприпаси будуть виготовлятися на новому заводі у Техасі. Цікаво, що обсяги виробництва цих боєприпасів становитимуть 30 тис. боєприпасів на місяць. В перспективі у 2025 році це дозволить США вийти на показники виготовлення 100 тис. снарядів на місяць або 1,2 млн на рік, але у 2025 році. Ці снаряди постачатимуться не лише Україні, але йтимуть на відновлення запасів США.

Нагадаю, що на сьогодні США нам поставили 3 млн боєприпасів великого калібру. Зараз наша оптимальна потреба становить 200 тис. на місяць або понад 2 млн на рік. Європейська оборонна промисловість обіцяє до кінця року розгорнути можливості в межах 1 млн боєприпасів. США до кінця року будуть виготовляти десь 800 тис. Це означає, що відбувається певна гонитва у виробництві боєприпасів Європи й США у порівнянні з РФ, яка так само зараз має намір до кінця року вийти на темпи виготовлення боєприпасів десь 2,4 млн боєприпасів на рік.

Тут важлива, до речі, чеська ініціатива. Сьогодні МЗС Чехії повідомило, що з наступного місяця Україна буде отримувати чеські боєприпаси. Тобто боєприпаси, які закуплені за чеською ініціативою десь в обсягах 50-100 тис. боєприпасів на місяць. Це буде важливе доповнення до американської допомоги.

Проблеми та спроможності приватного сектору ОПК

Коли ми говоримо про боєприпаси закордонного виробництва та розробки інших країн, то так чи інакше все-таки розуміємо, що треба робити ставку на своє. Як саме розвивається наша оборонна промисловість, насамперед приватна, поговоримо на прикладі об'єднання "Технологічні Сили України". Це об'єднання поєднує можливості кількох десятків найбільш просунутих технологічних приватних підприємств, які виготовляють і безпілотні комплекси, і роботизовані платформи, і засоби захисту.

Катерина Михалко, виконавча директорка об'єднання "Технологічні Сили України" розповіла, що у порівнянні з минулим роком з'явилася більша кількість приватних виробників озброєння, військової техніки, дронів, боєприпасів. Звісно, це позитивна динаміка для нашої держави, бо важливо мати оборонний бізнес всередині країни. Але маємо розділяти питання щодо спроможності виробників виготовляти продукцію та спроможності держави її купувати. Саме над другою складовою хотілось би попрацювати, щоб показники були кращими. Потужності виробників виготовляти більші, ніж бюджети країни, які передбачені для таких закупівель. Міноборони та Мінстратегпром зараз напрацьовують нормативні проєкти, щоб зробити довгострокові закупівлі. Поки що ці проєкти не прийняли й не проголосували, але є сподівання, що найближчими місяцями з'явиться модель, по якій держава буде спроможна купувати озброєння на кілька років вперед.

Виконавча директорка об'єднання "Технологічні Сили України" зауважила, що на сьогодні проблема бронювання працівників є найбільш значущою для виробників. Юридично виглядає, що сектор ОПК (оборонно-промисловий комплекс) може бронювати 100% своєї команди, але фактично, на жаль, це не так. Бо у певної кількості співробітників документи не є оновленими з різних причин. Після проведення внутрішнього опитування серед компаній об'єднання стало відомо, що 90% компаній втратили до 30 співробітників через те, що, коли ці люди йшли оновлювати свої дані у ТЦК, то їх відразу мобілізували та відправляли на навчання. Відповідно, співробітника повернути на виробництво вже не є можливим. Це вагома проблема, бо ці фахівці є вузькоспеціалізованими, а щоб замінити таку людину, треба 3-4 місяці. Адже на цей час виробництво може повністю заблокуватися, а спроможності компанії зведуться до нуля. І це є проблемою, бо не існує механізму, яким чином людина може оновити дані та мати впевненість, що її не мобілізують, бо вона є співробітником компанії, яка має державне замовлення на виготовлення озброєння.

Михалко підкреслила, що бронювання працівників ОПК має відбуватися фактично, а не лише юридично. І цього можна досягти. Перше – давати автоматичне відтермінування на оновлення даних людині, яка є співробітником оборонного підприємства. Також має бути створений механізм, щоб людина тут і зараз не могла бути мобілізована, бо цей працівник виготовляє озброєння, яке необхідне для ЗСУ. Треба дати можливість всім співробітникам ОПК безпечно оновити свої дані. Якщо забрати людей з сектору ОПК, то у нас не буде свого озброєння, відповідно, ми будемо довше перемагати.

Пані Катерина зазначила, що, на жаль, не бачить тенденцій, щоб виробникам було передбачено працювати в Україні, бо ступінь непередбачуваності та ризиків у країні зростає і через мобілізацію, і через закритий експорт та допуск до міжнародного ринку, і через відсутність передбачуваних закупівель на декілька років вперед – це основні фактори, які змушують виробників думати про релокацію за кордон. Є виробники, які залишаються в Україні й працюють всупереч, а не завдяки, але це героїчний вчинок, бо галузь дуже тяжка, і знаходити ресурс для розробок, особливо нових технологій, тут доволі складно.