ЗСУ потрібно 600 тис. боєприпасів для підготовчого етапу наступальних дій. Колонка Сергія Згурця

Кількість ворожої сили на території України

Почну нашу воєнну рубрику з того, що сьогодні, 26 квітня, пресцентр Міністерства оборони оголосив дані про те, скільки ворожої сили та зброї перебуває зараз на нашій землі. На цей момент Росія у війні проти України використовує близько 369 тис. вояків, і приблизно 6 тис. одиниць важкого озброєння. Кілька днів тому ми наводили інфографіку, де показували інші дані, які готував Пентагон для свого керівництва. Там позначені дані, що російських військових на території України перебуває 168 тис.

(на інфографіці нижче попередні дані від Пентагону)

Ми можемо зробити висновок, що насправді у даних Пентагону враховані лише ті війська, які розгорнуті на першій лінії. Загалом у противника набагато більше сил - до 370 тис. на різних ділянках фронту. Можемо говорити, що ворог і далі намагається використовувати свої сили на трьох найгарячіших напрямках - Бахмут, Мар'їнка й Авдіївка, де тривалий час намагається протискати нашу оборону.

Ситуація у Бахмуті

Ігор Лапін, спецпризначенець, офіцер ЗСУ, народний депутат VIII скликання, вважає, що питання Бахмута буде вирішено найближчим часом, і це питання буде вирішено не на користь утримання Бахмута за будь-яку ціну. За словами Лапіна, зараз серйозна ситуація поблизу Хромового та щодо утримання логістичних ланцюжків. На думку офіцера, в захисників Бахмута слабо підготовлена друга, третя та четверта лінія ешелону оборони. Він вважає, що це пов'язано з тим, що всі сили приділялися саме першій лінії оборони Бахмута. Лапін розповів про ситуацію, коли ворог ще підходив до Бахмута, бійці ЗСУ кричали, що потрібно рити окопи. На превеликий жаль, до середньої ланки командного складу, мало хто дослуховувався. Намагалися зобов'язати командирів виділяти певну кількість особового складу з лопатами, які мали рити позаду позицій. У той час, коли інші підрозділи особового складу тримали лінію оборони у кількості 50% від того, що мало там бути. Так було минулого року, так є і зараз - каже Лапін. І додає: техніка, яка мала б забезпечувати риття окопів, відсутня. Екскаватори, трактори могли б рити другу та третю лінії, не потрапляючи під обстріли. Офіцер ЗСУ каже, що не бачив бетонозмішувачів, які їхали б з бетоном у бік другої та третьої лінії та "зубів дракона", які виставляли б на небезпечних напрямках. Те ж саме він сказав про лісовози з Волині, Рівненщини, Житомирщини, які їхали б з лісом, щоб укріплювати бліндажі й робити багатоешелоновану оборону. Тому, на переконання Лапіна, питання Бахмута стоїть дуже гостро.

Офіцер ЗСУ зауважив, що росіяни зробили політичний піар із взяття Бахмута - все вперлося у це місто. У них десять місяців тільки Бахмут, ніби від нього залежить уся історія фронту. На думку Лапіна, єдиний телемарафон не впорався з протидією російського тиску на тему Бахмута: "генії комунікації" повелися, що ми Бахмут тримаємо". Нардеп минулого скликання вважає, що Бахмут виконує головну місію - відтягує на себе багато російських резервів, утилізує вагнерівців, за деякими оцінками ці підрозділи на 80% перестали існувати. Бахмут стягує на себе колосальну кількість російського угруповання, тим самим звільняючи можливості на інших напрямках для підготовки контрнаступу. Ігор Лапін розповідає, що на південному напрямку росіяни вибудовують дві-три лінії оборони. У разі відступу вони мають можливість десь ще закріпитися. Офіцер вважає, що прийдеться залишати Бахмут.

Лапін додав, що може нависнути небезпека над наступними містами Донеччини, такими як Костянтинівка, Краматорськ, Слов'янськ.

"Чи зайняли ми там панівні висоти, з урахуванням того, що у Бахмуті ми тримаємо оборону у бетоні багатоповерхівок і підвалів? Чи готові запасні рубежі? Це питання зараз не можу озвучувати", - сказав він мені.

Офіцер повідомив, що є багато готових рубежів, а також є проблеми у такій підготовці. Є проблеми з технікою та матеріалами. Можна було б використовувати, каже Лапін, техніку "Великого будівництва" та бетон, щоб укріплювати ешелони нашої оборони.

Скільки снарядів треба ЗСУ для наступу

А далі до іншої теми – боєприпаси. Ця тема залишається актуальною особливо на тлі сьогоднішніх подій, де країни ЄС так і не змогли домовитися про умови спільних закупівель боєприпасів для України. А наступний раунд цих переговорів перенесений десь на п'ятницю, 28 квітня. Ми розуміємо, що від постачання боєприпасів значною мірою залежить готовність наших підрозділів та бригад виконувати бойові задачі на полі бою як в обороні, так і у форматі підготовки до широкомасштабних наступальних дій.

Сьогодні, 26 квітня, з'явилися дані в американських спеціалізованих виданнях про кількість боєприпасів, які були передані Україні за весь період бойових дій на поточний етап. На березень ми отримали від США аж півтора мільйона стандартних боєприпасів калібру 155 мм. Також ми отримали 7 тис. високоточних боєприпасів Excalibur та близько 14 тис. снарядів для дистанційного мінування. Звісно, вже левова частина цих боєприпасів застосована на полі бою, тому що наші військові говорять, що боєприпасів потрібно все більше і більше.

Тепер трошки статистики по нашому використанню боєприпасів на день і скільки нам їх потрібно. Всі сходяться до того, що у середньому українська армія використовує десь 90 тис. пострілів калібру 155 мм на місяць, тобто йдеться фактично від 3 до 4 тис. пострілів на добу. У той час як у противника цей показник становить близько 10 тис. пострілів, тобто певна перевага у боєприпасах у ворога зберігається. Також слід розуміти, що ці боєприпаси нами використовуються лише з натівських гармат. На сьогодні ми отримали десь 350 гармат калібру 155 мм, відповідно, ці гармати несуть на собі основний тягар вогневого протистояння з РФ. Звісно, у нас є гармати радянського калібру, яких набагато більше, десь у межах 1500, але дістати боєприпаси радянського виробництва набагато складніше, ніж отримати боєприпаси натівського зразка.

Скільки нам потрібно боєприпасів для наступу? Є попередні оцінки, що у будь-якому разі ці 350 гармат, хоча якісь з них потребують ремонту, тому близько 300 гармат потребують в ідеальному варіанті десь 600 тис. боєприпасів на місяць. Це та норма, яка необхідна на підготовчий етап наступальних дій, потім для ведення самих наступальних дій, де артилерія зіграє вирішальну роль, і власне – для створення запасів.

Які перспективи отримання цих боєприпасів? Можемо стверджувати, що після "Рамштайну", перемовин та очікуваного візиту президента Південної Кореї до США, який відбудеться у цей четвер, 27 квітня, нарешті буде порушено питання щодо отримання нами через США близько 500 тис. снарядів від Південної Кореї. Тобто Сполучені Штати беруть в оренду у Південної Кореї ці боєприпаси, які потім повернуть, щоб дотриматися правого поля Південної Кореї щодо непостачання боєприпасів у зони конфліктів. Отже, потенційно є всі передумови, що для наступальних дій у форматі підготовки нашого наступу українська армія буде мати достатню кількість боєприпасів. Також до цього буде додаватися значна кількість високоточних боєприпасів типу Excalibur, ефективність яких набагато більша у порівнянні зі стандартними боєприпасами. Крім того, пам'ятаємо про HIMARS та їхні боєприпаси з підривом у повітрі, які ефективні у боротьбі з силами противника. І залишається ще два резервних варіанти, коли буде критична потреба: з одного боку – збільшення кількості боєприпасів, які ми потенційно зможемо взяти з запасів країн НАТО, а другий момент – розконсервування та постачання касетних боєприпасів калібру 155 мм, які США мають у достатній кількості. Можемо очікувати, що у критичний момент можна нарешті перейти оці "червоні лінії", які існують поки що у головах американських законодавців, і все-таки розблокувати цей важливий компонент для посилення ЗСУ, з точки зору постачання великої кількості боєприпасів калібру 155 мм.