Скасування заборони на удари західною зброєю по РФ вже дає перші результати. Колонка Сергія Згурця

Знищення ворожих ЗРК на території РФ

Скасування заборони на удари західною зброєю по Росії вже дає перші результати. Сьогодні 3 червня багато хто бачив гарні фото й відео, де зафіксовано підсумки успішної атаки HIMARS по російському ЗРК типу С-300, С-400, який було розташовано в Білгородській області, десь за 60 км від нашого кордону з РФ. Було знищено дві пускові та машини забезпечення, також виведена з ладу радіолокаційна станція цього комплексу.

Росія використовує ці ЗРК С-300, С-400 для ударів по повітряних і наземних цілях на нашій території, у тому числі обстрілюючи місто Харків. То ж використання американської зброї для знищення таких комплексів, зокрема у Білгородській та Курській областях, якщо не повний крок, то хоча б півкроку у вірному напрямку нашими партнерами. Це вплине на зменшення потужностей ворога безкарно накопичувати військові потужності поблизу наших північних кордонів.

Втрати окупантів

При цьому по всій лінії фронту за минулу добу, 2 червня, бойових зіткнень було трохи менше, ніж зазвичай, - 60. Нагадаю, що пікові значення ще нещодавно сягали показника 150 бойових зіткнень на добу. Тобто можна зробити висновок, що російські підрозділи виснажуються. Але не виключаю, що зараз ворог вимушений перегрупуватися після значних втрат у живій силі та техніці. Якщо підсумувати дані Генерального штабу ЗСУ, то у травні окупаційні війська втратили рекордну кількість особового складу - 58940 осіб. Це абсолютно рекордний показник втрат особового складу противника від початку повномасштабного вторгнення.

Ми знаємо, що зараз ворог для поповнення втрат за місяць набирає десь в межах 30 тис. особового складу. І для збереження цього темпу в російських регіонах суттєво підвищили одноразові виплати за підписання контракту.

Також за травень ЗСУ знищили значну кількість ствольної артилерії ворога - 1160 гармат. Це також абсолютний рекорд за весь період повномасштабної війни. І насамперед це результат контрбатарейної боротьби. Тобто використання нашої артилерії, яка має більшу дальність і більшу точність по ворожих самохідних гаубицях та артилерії, що буксується. Причому кількість втрат у ворога почала зростати десь у другій половині травня, коли зі снарядами у нас трохи стало легше.

Але заради обʼєктивності додам, що і ворог у травні активно полював за нашими засобами ураження з використанням "ланцетів", і це головно на відстані 20-40 км від лінії зіткнення. Ударні "ланцети" противника становлять серйозну загрозу. Вони наводяться за даними, які збираються розвідувальними дронами типу "Орлан" та "Зала". Зараз знищення цих ворожих очей в небі є одним із пріоритетних завдань як для наших промислових команд, так і для військових.

Насправді в це важко повірити, але російські розвідувальні безпілотники знищуються FPV-дронами. Є відео, де FPV-дрон атакує російську "Залу" та російський безпілотний комплекс "Орлан". Не знаю, як нашим воїнам вдалося зробити цю справу, з огляду на низку обмежень. Тому що ці ворожі БПЛА важко виявити, вони мають значно більшу висоту у порівнянні зі звичайними цілями для FPV. Також вони мають більшу швидкість у порівнянні з наземними цілями. Але бачимо, що результат є. Не думаю, що такий спосіб боротьби з "орланами" та "залами" буде основним, однак такі можливості треба нарощувати.

Про формат дозволів використання західної зброї по території РФ

Віктор Кевлюк, військовий експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ, розказав, що не зміг знайти згадок про те, що в історії останніх 100 років війн надання летальної зброї супроводжувалося певними обмеженнями на її застосування. Щодо формату дозволів, то на сьогодні Німеччина, Італія, Бельгія категорично забороняють використання наданою ними зброю по території РФ. Швейцарія формально залишається нейтральною, але парламент висловився за заборону надавати Україні військову допомогу. Дозволи застосовувати зброю надали Франція, Велика Британія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Нідерланди, Швеція, Чехія, Фінляндія, Данія, Норвегія, Канада - загалом 13 країн.

Щодо різниці дозвіл є або дозволу нема, то найкраща ілюстрація - Крим, який наші партнери вважають територією України й жодного обмеження там не діє. Ефективно знищується ворожа система ППО до небоєздатного стану. Крім того, у противника є маса проблем в авіації, на аеродромах базування на території Криму. Таку ж саму картину ми могли б мати в оперативних тилах на континентальній території РФ.

Ситуація на лінії фронту

Офіцер пояснив, що на сьогодні противник, розпочавши бойові дії на Харківському напрямку, намагався завдати допоміжного удару, аби скувати частину українського угруповання на північно-східному напрямку та ввести у бій наші резерви. У ворога з цього нічого не вийшло, він отримав додаткову ділянку фронту, де не може вирішити своїх оперативних завдань та вимушений вкидати резерви, яких не вистачає йому на інших відтинках фронту.

Скоріше за все наративом таких дій загарбників є спроба приховати напрямок головного удару у літній наступальній кампанії. Здається, ворог обирає між Курахівським, Покровським та Краматорським напрямками. Найближчі три місяці літа будуть для нас найгарячішими та дуже складними. Однак наростання допомоги від наших партнерів дозволить нам встояти при мінімальних територіальних втратах.

Полковник запасу ЗСУ зауважив, що серед складових у стрижні Сил оборони насамперед має бути зміна підходів до застосування сил та засобів, покращення якості планування, отримання необхідної зброї для виконання завдань та всебічне застосування операцій, зокрема інженерних.

Допомога іноземних інструкторів

Військовий експерт Центру оборонних стратегій додав щодо іноземних інструкторів, зазначивши, що вони у нас з'явилися не вчора, а ще у 2014 році. Це такий спосіб наших партнерів, по-перше, висловити нам підтримку, не беручи безпосередньої участі у бойових діях. Відповідно, отримавши західні зразки озброєння, нас має хтось чомусь навчати, тому це і роблять представники країн, де така зброя виробляється. До речі, торік наші партнери підготували 100 тис. українських військовослужбовців на своїх навчально-тренувальних базах та силами своїх інструкторів. Навряд чи наша система підготовки Збройних сил здатна потягнути підготовку особового складу у кількості 100 тис. Це колосальне навантаження, яке для нас сьогодні недосяжне.

Мобілізація у РФ

Кевлюк підкреслив, що противник щомісяця добирає 25-30 тис. нових рекрутів, що дозволяє йому закривати втрати на фронті, а ще десь трохи нарощувати. Немає підстав стверджувати, що ворог без проведення мобілізації може суттєво наростити свій компонент для ведення наступальної операції в Україні. У росіян в окремих регіонах зростають виплати для громадян, які укладають контракти на військову службу. Це свідчення того, що система комплектування у РФ зазнає серйозних труднощів, нових кандидатів на військову службу шукати їм все складніше. Тому питання проведення мобілізації у противника є відкритим, а рішення щодо оголошення мобілізації в Росії буде прийнято за підсумками літньої кампанії, десь на початку осені.

Ми зі свого боку маємо фізично знищувати ворога, щоб його система комплектування не встигала з поповненням, а також проводити не дуже масштабні, швидкоплинні операції в усіх вимірах бойового простору з метою залякати потенційних кандидатів, давши їм зрозуміти, що крім смерті в Україні їх ніщо не чекає. Можливо, тоді потенційний рекрут обере життя замість грошей.