Деталі підриву греблі Каховської ГЕС та ситуація на лінії фронту, яка стає все складнішою для ворога. Колонка Сергія Згурця

Причини та наслідки підриву греблі Каховської ГЕС

Почну з деталей підриву греблі Каховської ГЕС, який ворог здійснив учора, 6 червня. Як оголосив генеральний директор Укргідроенерго Ігор Сирота з початку гребля Каховської ГЕС була підірвана з одного боку, потім був вибух посередині машинної зали, після чого почалася подальша руйнація споруд і самої греблі. Це щодо питання: хто і як підірвав дамбу? За оцінками Укргідроенерго всі накопичені запаси води з Каховського водосховища витечуть за 4 дні. Наслідки цієї катастрофи будуть наймасштабніші. З приводу військових наслідків, ворог спробує отримати зиск з цієї техногенної катастрофи, намагатиметься перекинути окремі частини свого угруповання "Дніпро" з Херсонщини на Запорізький напрямок, де панічно очікує на наступ наших військ.

Ситуація на фронті

Поки що Генеральний штаб України у своїх звітах не деталізує інформацію щодо подій на Запорізькому напрямку. Хоча там вже відбуваються зондуючі дії наших підрозділів, зокрема в районі Великої Новосілки. Зараз найбільш атакуються обʼєкти та цілі противника, які розташовані в тилу російських військ. ЗСУ нині паралізують тил 58-ої бригади російської армії й у хід йдуть різні типи озброєння, у тому числі й крилаті ракети.

Сьогодні знову були вибухи у Токмаку, Пологах, Мелітополі. Це зараз найспекотніша зона для противника.

Якщо інтригу щодо Запорізького напрямку наш Генштаб тримає, то він все одно відокремлює три інших гарячих напрямки, де ворог намагається або упиратися, або проводити атакувальні дії. Один з них - Лиманський напрямок з традиційно безуспішними атаками російських військ в районі Масютівки, Кремінної та Білогорівки. Другий напрямок - дії в районі Марʼїнки, тут у ворога під контролем перебуває десь дві третини уламків вщент зруйнованого міста, але далі цих руїн противник просуватися не зможе. І третій напрямок - Бахмут. Командувач сухопутних військ Олександр Сирський сьогодні повідомив, що захисники на Бахмутському напрямку продовжують рух вперед на флангах. Втративши фланги, армія Росії буде вимушена захищатися у зруйнованому місті під ударами нашої артилерії. Ситуація для ворога стає все складнішою. Зараз противник перекидає під Бахмут десантників та штурмові загони "Шторм" з марною надією втримати свої позиції під тиском підрозділів наших бригад.

Авдіївський напрямок

І ще один напрямок - це Авдіївка, де зараз начебто спокійно. Нагадаю, Авдіївка розташована приблизно за 50 км від Бахмута і вже роками перебуває на передовій. Тут ситуація чимось нагадує історію з Бахмутом, тому що певний час ворог намагався провести оточення Авдіївки з півночі та півдня, аби примусити наших військових відійти з цього району оборони. Але зараз динаміка змінюється.

Максим Морозов, боєць "Легіону Свободи, майор МВС розповів, що ворог продовжує обстрілювати місто та позиції, застосовуючи усі наявні засоби, починаючи від РСЗВ, танків, мінометів і до авіаударів. Авдіївський напрямок відрізняється тим, що противник використовує авіаудари, а також баражуючі ФАБи. Щодня ворог завдає ударів некерованими авіаракетами по місту, позиціях ЗСУ й заводах. Також загарбник намагається штурмувати місто, намагаючись взяти в оперативне оточення Авдіївку. На Авдіївську ділянку були закинуті загони "Шторм Z", але для них усе закінчилося похованням в українських землях.

Боєць "Легіону Свободи наголосив, що зараз відбуваються зондуючі операції по всій ділянці фронту. На Авдіївському напрямку є дві бригади, і силами цих бригад відбуваються наступальні дії.

Майор МВС додав, що нещодавно була атака ворога й Сили оборони України спалили ворожий танк біля шахти "Бутівка". Відбиваючи цю атаку, українські захисники мали можливість наступальних дій розвідувального характеру. Також працюють наші безпілотники та розвідка. Але глобальних контрнаступальних дій з боку ЗСУ на Авдіївському напрямку немає. І це цілком логічно, тому що всі наступальні дії української армії здійснюються силами бригад, які перебувають в обороні. На Авдіївському напрямку поки немає додаткових сил, якими можна було б вдарити у серце гідри - у Донецьк. Але тими силами, які є в Авдіївці, українські захисники вдало обороняються та на певних ділянках проводять наступальні дії, які мають оборонний характер.

Системи зв'язку на полі бою

А далі про те, що зазвичай залишається за лаштунками у підготовці контрнаступу. Ми частіше говоримо про Abrams, HIMARS, Patriot, але насправді на полі бою конкурують не лише кількості танків чи літаків, бо перевагу має той, у кого більше інформації, яку можна ефективно передавати. Йдеться про систему зв'язку, яка є непомітною, але важливою, аби наші підрозділи мали конкурентну перевагу над противником на полі бою. Важлива складова допомоги США – постачання Україні систем зв'язку від корпорації L3Harris, яка є постачальником найновіших систем та технологій захищеного зв'язку для потреб ЗСУ. Такий зв'язок є значущим та важливим, але є певні нюанси з використанням цих систем в Україні. Про що докладніше розказує Сергій Чепель, керуючий партнер ТОВ "Радіо Сатком Груп", яке представляє корпорацію L3Harris в Україні.

Представник корпорації зауважив, що без надійно захищеного зв'язку неможливі успішні як і наступальні дії, так і будь-які. Зв'язок – це нервова система армії. Відповідно, роль систем та технологій зв'язку Harris неможливо переоцінити. Надходження цих систем відбувається шляхом прямого постачання або у складі бойової техніки та обладнання, які ЗСУ отримують від західних партнерів. Певна частина таких радіостанцій встановлюється на броньовану та іншу техніку вже в Україні. Радіостанції Harris успішно працюють у головній царині – системі управління боєм. Надзвичайно ефективно використовують ці технології й Повітряні сили.

Сергій Чепель розповів, що у противника на бригадному та вищому рівні зі зв'язком ситуація нормальна, а на рівні нижче батальйону, тобто рота чи взвод, набагато гірша, ніж у нас. Не нижче батальйонного рівня ворог використовує цифрові захищені радіостанції "Азарт", треба віддати належне, що це досить непогані станції. Але, ясна річ, що з нашими технологіями, вони ніяк не можуть порівнюватися. Задача українських військових зв'язківців – витискати максимальні можливості з наших станцій, бо, якщо говорити про середню ефективність у пересічних підрозділах, то це використовується на 10-15% від можливостей наших технологій. Основні, спеціальні, елітні підрозділи мають картину набагато кращу, бо часто ними технології зв'язку застосовуються на 100%.

Завершуючи виступ пана Чепеля, зазначу, що ми маємо сучасні технологічні системи, але використовуємо потенціал цих радіостанцій лише на 10-30%. Це означає, що нам треба переглянути підходи у підготовці зв'язківців, аби потенціал технічних рішень був повністю використаний на полі бою.