Останній рік відчуваємо себе максимально покинутими, - дружина загиблого в Оленівці

Про це вона повідомила в етері телеканалу "Еспресо"

"За останній рік ми відчуваємо себе максимально покинутими. З трагедією в Оленівці ми живемо сам на сам. З нами ніхто не звʼязується, ніхто не контактує з влади. Нам дуже прикро від цього. Зараз ми самотужки створили власну організацію й намагаємось виходити на медійний простір, щоб привернути увагу й доносити інформацію про цю трагедію до людей. Адже ми розуміємо, на жаль, що цим ніхто не буде займатись", - розповіла Хаванських.

Дружина загиблого військовослужбовця наголосила, що вони самотужки намагаються привернути увагу суспільства до трагедії в Оленівці.

"Зараз ми активно даємо інтервʼю та виходимо в ефіри, щоб донести правду про трагедію в Оленівці. Вчора я мала змогу виступити з промовою на фестивалі “Файне місто”. Там ми показували кадри з Оленівки й портрети наших загиблих хлопців. Тому все, що ми зараз робимо, ми робимо самотужки.", - додала вона. 
 

Що відбувалося після Оленівської трагедії 29 липня 2022 року

У здійсненні теракту Росія звинуватила Україну: нібито удар здійснили реактивною системою залпового вогню Himars, яку Київ отримав від США. Загарбники навіть продемонстрували уламки, за їхніми словами, боєприпасу, нібито знайдені на місці події. Міноборони РФ запросило експертів, фахівців з ООН і Червоного Хреста в колонію в Оленівці. Однак доступ представникам міжнародних організацій до місця трагедії не надали. 

Згодом ГУР повідомляло, що теракт здійснили найманці Вагнера за особистою вказівкою їхнього лідера Євгена Пригожина. При тому проведення масового вбивства не було узгоджено з керівництвом Міноборони РФ. Головною метою, за даними розвідки, було приховування фактів розкрадання коштів, які виділялися на утримання українських військовополонених. Власне 1 серпня в Оленівку планувалося прибуття комісії з Москви для перевірки витрат й умов перебування полонених.

Самі ж російські бойовики не вірили в те, що обстріл колонії могла здійснити Україна, про що свідчить перехоплена СБУ розмова. Росіяни могли влаштувати трагедію за допомогою вибухівки, яку вони розмістили у приміщенні колонії. Зокрема, жоден з очевидців не чув, як до виправної установи підлітає якась ракета. Не було характерного свисту, а вибухи відбувалися самі по собі. 

За даними розвідки, допити полонених проводили слідчі з так званої ДНР спільно з вагнерівцями та працівниками російської ФСБ. Вони намагалися вибити з українців зізнання у нібито скоєнні злочинів щодо мирних жителів. Окупанти не планували обмінювати полонених, яких катували, і вбили їх, щоб приховати факти тортур. 

Із заяв української влади та оприлюдненого Росією списку загиблих виглядає, що більшість загиблих й поранених були з полку "Азов". 30 липня 2022 року Україна розпочала процедуру повернення тіл загиблих під час теракту в Оленівці. У жовтні начштабу полку "Азов" Богдан Кротевич заявив, що відомо про 41 вбитого українського військового в Оленівці, але точних даних ще не було. 

11 жовтня 2022 року Україна змогла повернути тіла 62 військових, серед них – загиблі під час масової страти в Оленівці. Однак точну кількість жертв цього злочину та список загиблих можна буде визначити лише після ідентифікації.

Київ вважає, що Росія організувала масове вбивство українських полонених, щоб звинуватити й дискредитувати українські сили (зокрема, щоб зашкодити постачанню ефективної зброї в Україну). За даними Офісу генпрокурора України, попередньою причиною вибуху в будівлі могла бути термобарична зброя. 

У відповідь на російський теракт Верховна Рада закликала світ визнати РФ державою-спонсором тероризму і посилити санкції у зв'язку з вбивством українських військовополонених. Зазначимо, що вже визнали Росію державою-спонсором тероризму Литва, Латвія, Польща, Естонія, Чехія, Нідерланди, Словаччина, Європарламент, Парламентські асамблеї Ради Європи, НАТО та ОБСЄ.

Фото: з загальнодоступниї джерел

23 серпня 2022 року було створено місію ООН, яка мала з'ясувати обставини вбивства українських військовополонених в Оленівці. Однак цьогоріч 5 січня Генсек ООН Антоніу Гутерреш розпустив місію: причиною назвали те, що вона не змогла розгорнутися на місці нападу на українських військовополонених. Пізніше в ООН заявили, що місія до колонії в Оленівці все ще можлива.

Крім того, вранці 18 вересня 2022-го колонія в Оленівці знову була обстріляна. Як повідомляла російська сторона, в результаті обстрілу загинув один український полонений.

Після розпуску місії уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець наголосив на тому, що ООН навіть не засудила Росію, яка зробила все, щоб не допустити в окуповану Оленівку місію міжнародної організації щодо розслідування загибелі українських військових. Омбудсмен зазначив, що від початку ставився скептично щодо можливості роботи цієї місії.

Українська влада також неодноразово закликала Міжнародний комітет Червоного Хреста відправити до Оленівки гуманітарну місію. В Офісі президента України наголосили: якщо ця організація не виконуватиме свої функції, то українська сторона порушуватиме питання про розпуск організації. У самому Міжнародному комітеті Червоного Хреста кажуть, що готові направити представників до Оленівки, але їх не допускали.

Крім того, за кілька днів після теракту в Оленівці в Червоному Хресті заявили, що комітет не гарантував безпеку українським військовим, які виходили з "Азовсталі", а потім опинились у російському полоні. В організації наголошували, що тоді її представники були лише нейтральним посередником у координації зі сторонами конфлікту.

26 червня цьогоріч уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що у колонії в Оленівці досі перебувають українські військовополонені. Україні вдалося ідентифікувати більшість тіл військовополонених, які загинули в Оленівці. 

25 липня Верховний комісар ООН із прав людини Волкер Тюрк спростував твердження Росії про те, що Оленівську в’язницю нібито обстріляли з ракетних систем HIMARS, та засудив відсутність відповідальності за вбивства українських військовополонених.

Що спричинило вибух в колонії: думки іноземних експертів

На супутникових знімках, зроблених наступного дня після трагедії, видно одну будівлю, яка була дуже пошкоджена внаслідок вибуху. Колишні полонені розповідали, що ця будівля розташована у промисловій зоні, далеко від основних бараків, де їх утримували. Також аналітики, які займаються складанням мап із супутникових знімків, вказали на ще один доказ, який був ще до вибуху, – це розкопана земля. Українські чиновники зазначали, що на цих знімках видно сліди викопаних могил і що в'язниця готувалася до поховання загиблих. Однак лише цих зображень недостатньо, щоб підтвердити будь-яке поховання чи намір зробити це.

Фото: Reuters

BBC писало, що висновки фахівців були напрочуд послідовними. За словами головного технічного фахівця британської армії з боєприпасів Боба Седдона, неможливо, щоб причиною вибуху була реактивна система залпового вогню. На фото видно руйнування, які були занадто сконцентровані. Попри невимовні жахи всередині, сама будівля залишилася відносно неушкодженою. Експерт пояснював, що РСЗВ на кшталт Himars завдасть значно більшої шкоди. 

Крім того, як зауважував провідний хірург та головний травматолог Імперського коледжу Лондона Шехан Хеттіарачі, видно, що тіла всередині будівлі були цілими, а не розлетілися на шматки. Його колега, британська лікарка Салейха Ахсан додала, що натомість там, схоже, застосовували якийсь метод спалювання. 

Деякі фахівці робили висновок, що вибуховий заряд, можливо, підсилений пальним, розмістили всередині будівлі. За їхнім твердженнями, такий пристрій міг бути використаний для завдання шкоди внаслідок пожежі або знищення доказів судової експертизи. 

Ті, що повернулися з пекла: що розповіли про полон звільнені з Оленівки

"Я абсолютно впевнений, що трагедія в Оленівці – це черговий терористичний акт з боку РФ, також геноцид українського народу, героїв Азовсталі та Маріуполя. І я маю всі підстави, щоб так вважати. Перший факт – будівля, що була підірвана, розміщувалась у промисловій частині колонії, ніколи раніше там людей не утримували. На момент мого перебування у колонії та виходу з неї в тій будівлі не передбачалося утримання людей, ніяких умов там не було, бо це колишні цехи з виробництва різного обладнання, і взагалі, ця частина була повністю розкрадена та зруйнована. А потім раптом туди напихали ліжок та перегнали полонених, де відбувся цей вибух", – казав волонтер з Маріуполя Костянтин Величко, який пройшов Оленівську колонію. 

З його слів, при поселенні до колонії над ув'язненими відбувалися розправи, людей проганяли через стрій, били арматурою, палицями, особливо страждали артилеристи та командний склад. 

"З появою азовців у колонії допити та фізичні тортури стали закритими, а не відкрито, як це було раніше, коли людей забивали до смерті на наших очах. Тобто їх поселяли у дисциплінарний ізолятор, одиночні камери, гучно вмикали музику, і крики чи звуки ударів могли чути тільки ті люди, які перебували у сусідніх камерах. Все було дуже приховано", – розповідав Костянтин Величко.

Величко згадав, що за два дні до приїзду азовців, а їх приїхало понад дві з половиною тисячі, над колонією підняли російський прапор, також практично всі "деенерівці" з колонії були прибрані й заїхали працювати росіяни з різних регіонів РФ.

Боєць "Азову" Денис Манго Чепурко, який ще під час перебування на заводі "Азовсталь" втратив руку, розповів, що російські загарбники на допитах хотіли скинути на захисників Маріуполя всі свої злодіяння.

"Під час допитів мене били. Росіяни хотіли, аби я підписав різні покази проти свого командування. Окупанти хотіли скинути на нас свої злодіяння: що ми розбомбили Маріуполь і т.д. Коли я казав, що цього не робитиму, росіяни били мене палицями. Окупанти погрожували розстрілом", – говорив Чепурко.

Російські окупанти в Оленівці не дотримувалися жодних Женевських конвенцій та катували полонених по 2-3 дні, а води давали лише 600 грамів на дві доби, хоча ця вода взагалі не була питною. Військовополонених змушували бігати, а медицина була просто відсутня.  

Фото: Reuters

Було чути два вибухи – зовні та всередині: нові деталі розслідування

В ніч трагедії українці у колонії чули два вибухи: один – зовні, інший – всередині. Ввечері 28 липня головний по бараку, де утримувалися українські військовополонені, обійшов всю територію, перевірив хлопців, поспілкувався з черговим і пішов спати. На годиннику була приблизно 23:15.

"Перший вибух, який почули люди, стався десь за територією колонії. Його почули не всі. Хтось прокинувся, зрозумів, що це десь за територією, подивився, що все нормально, що нічого не сталося, шибки всі на місці – і ліг назад спати. Однак приблизно о 23:30-24:00 пролунав повторний вибух уже всередині самого бараку", – днями розповіла авторка розслідування, журналістка Медійної ініціативи за права людини Марія Климик.

Ті військовослужбовці, які перебували в основній частині барака, яку зачепило вибуховою хвилею, загинули одразу ж. Згодом почалася пожежа і їх тіла вигоріли. В іншій частині будівлі люди зазнали тяжких поранень, але вижили. Частину дверей просто винесло. Зазначалося, що цей барак стикується з іншою будівлею, і внаслідок одного з вибухів частина стіни провалилася в сусідню будівлю.

Відтак частина з утримуваних прокинулися від того, що на них упав дах. Деякі ліжка та людей винесло вибуховою хвилею, тож частина тіл просто застрягли між цими ліжками. Хлопцям доводилося перелазити всю цю конструкцію, щоб дістатися виходу.

"Дорогою вони також бачили інших людей. І тому навіть бувши пораненими, але, маючи ще сили стояти на ногах, вони забирали тих, хто самостійно не міг вибратися", – сказала Марія Климик.

Військові не розуміли, що відбувається, у багатьох із них був больовий шок і дезорієнтація. Вони не розуміли, куди бігти. Представниця МІПЛ висловила думку, що дехто з цього барака міг задихнутися від диму, бо побіг не туди й вже не міг самостійно вибратися.

Відомо, що напередодні вчинення росіянами теракту в Оленівці окупанти не випускали з барака людей, а у самій будівлі вікна були міцно зачинені. Ввечері 28 липня їх перевірили й завели назад у барак. Хоча військові просилися залишитися на вулиці, бо в приміщенні було дуже спекотно.

Як розповіла розслідувачка, за тиждень до цієї події колонією почали ходити чутки про певні списки, які, як виявилося згодом, стосувалися саме цих 198 азовців, котрих згодом перевели у цю промзону, про існування якої до цього ніхто не знав. Самі ж азовці до останнього не знали, за яким принципом їх відібрали, вони й досі цього не знають.

Після того, як у колонії в Оленівці, де тримали українських військових, стався теракт, охорона закладу відкрила вогонь по тих, хто вибрався з барака. Військові напередодні трагедії обійшли всю територію місця, де їх утримували, і знайшли деякі слабкі місця у паркані, що і врятувало частину людей.

Фото: Reuters

За даними розслідування, після того, як військові вже нічого не могли зробити у самому бараці й не могли через вогонь витягнути тіла інших людей, вони почали вибиратися звідти. Жоден представник охорони чи адміністрації колонії не наблизився до будівлі та не допомагав витягувати поранених, надавати меддопомогу чи гасити пожежу – всім займалися самі військові, які робили перев'язки із залишків одягу, який був на них.

Натомість полонені медики, які почули вибухи, одразу зібрали всі нечисленні медичні засоби, які у них були, і чекали, коли до них прийде охорона, щоб їх забрати для надання допомоги. Але ці медики чекали десь 2-3 години, поки за ними хтось з'явився. За даними правозахисників, із моменту вибуху до того, коли азовців почали евакуйовувати звідти, пройшло 6 годин.

Йдеться про те, що військові були у важкому стані, але на це ніхто не зважав, і дорогою до лікарні у першому КамАЗі загинуло ще двоє або троє людей – імовірно, через те, що вони перевозилися у неналежному стані. За словами Марії Климик, наступного дня, 29-го липня, одного з військовослужбовців "Азову", який не був у цьому бараці, змусили проводити упізнання тіл своїх побратимів.

Росія вчиняє масові вбивства, а світ… відмовчується?

Після подій в Оленівці в ніч на 29 липня 2022 року певний перелік міжнародних організацій, зокрема й тих, що спеціалізуються на захисті прав людини, висловили свою стурбованість. Це були відкриті листи, офіційні заяви у соцмережах та на сайтах. Проте, профільні організації такі, як МКЧХ чи система органів ООН, на думку української сторони, проявила певну пасивність та інертність щодо подій в Оленівці, про це через 40 днів від теракту заявляла адвокатка захисників Маріуполя Анна Калинчук. Однак подія такого ґатунку вимагає суттєвішої реакції, аніж публічне засудження факту самої події.

Тепер, через рік після трагедії, нічого не змінилося – представники Міжнародного комітету Червоного Хреста та Організації Об'єднаних Націй так жодного разу й не потрапили на територію виправної колонії №120 в Оленівці. 

Під час презентації розслідування про масове вбивство бійців полку "Азов" в Оленівській колонії правозахисник Андрій Яковлєв наголосив, що необхідно змусити Росію надати міжнародним розслідувачам доступ до території колонії в Оленівці, де рік тому загинули кількадесят українських військовослужбовців. Водночас уповноважений ВР із прав людини Дмитро Лубінець висловив сподівання, що найближчим часом буде створена місія, яка буде ретельно розслідувати обставини теракту в Оленівці.